5 грудня 1994 року – підписання Будапештського меморандуму, який закріпив відмову України від ядерної зброї (зліва направо: Єльцин, Клінтон, Кучма та Мейджор)
Джерело: hromadske.ua
У чому суть Будапештського меморандуму?
5 грудня 1994 року його підписали Україна та Росія, Велика Британія і США. Три останні країни зобов’язалися поважати незалежність, суверенітет та кордони України. Також документ має такі положення для підписантів:
- утримуватися від загрози силою, використання її проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України. Не використовувати свою зброю проти України;
- не чинити на Україну економічний тиск задля здійснення Україною дій, притаманних її суверенітету;
- домагатися негайних дій із боку Ради Безпеки ООН, якщо Україна стане жертвою агресії чи об’єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї;
- не застосовувати ядерну зброю проти України;
- ініціювати консультації, якщо виникнуть питання щодо будь-яких положень меморандуму.
Україна передала росії ядерні боєголовки та крилаті ракети, порізала на металобрухт 43 стратегічні бомбардувальники та підірвала пускові шахти. Третій у світі ядерний потенціал був обнулений. Як компенсацію Україна отримала близько $500 млн. Також росія взяла на себе зобов’язання постачання ядерного палива для українських АЕС.
І тоді й зараз це рішення викликало в Україні суперечки. У підписаному за підсумками ядерного роззброєння Будапештському меморандумі гарантії безпеки були згадані без конкретних міждержавних договорів і чітко прописаного в них механізму.
У 2014 році Україна зазнала військової агресії з боку одного з гарантів безпеки за Будапештським меморандумом. І всім стало зрозуміло, що меморандум − фікція і папірець без жодних зобов’язань і гарантій. Все закінчилося консультаціями з боку підписантів меморандуму і заперечення гарантій з боку російської влади.
Читайте також:
- Верховна Рада просить Раду національної безпеки і оборони ввести санкції проти релігійних діячів РПЦ
Нам українцям слід робити висновки й дбати про свою безпеку самим. Останнє десятиліття продемонструвало, що гарантії нічого не варті, а захищати країну потрібно великою ціною − життям. Ми платимо величезну ціну за своє недбальство і наївність.
Ми сьогодні також чуємо про якісь гарантії безпеки, потрібно бути дуже прискіпливим і вимогливим до складання такого роду документів. І працювати над механізмами реалізації гарантій, а не лише їх декларації.
