Принцип відповідальності і турбота про слабких

Себастьян Тегза

19 Березня, 2020, 11:24

Я не є вірусологом, я – богослов. І ситуація з коронавірусом цікавить мене, передусім, з моральної точки зору. Тож поділюсь деякими міркуваннями. Чому, на мою думку, християнин повинен серйозно віднестись до карантину?
1. Часто можна почути, що відсоток летальних випадків від коронавірусу є відносно невисокий (1-3%) і є інші хвороби, які мають ще більший показник, але чомусь через них на сполох не б’ють. А тому паніка навколо цього вірусу є штучною. Втім, тут є ще один фактор, який власне і вносить моральну складову. І це є заражуваність.
Рівень заражуваності в коронавірусу є, для прикладу, вдвічі більший, ніж у звичайного грипу. Інакше кажучи, ми знаємо, що поширюваність цього вірусу залежить від нас, від того, як ми поводимось. І саме це накладає на нас моральну відповідальність обмежити соціальні контакти. Ігнорувати цей момент – означає поступати безвідповідально. А це суперечить базовим принципам християнської етики.

2. Можна також почути, що помирають від нього, здебільшого, старші люди, а молоді зазвичай одужують. І це звучить не так трагічно, як тоді, наприклад, коли б помирали діти або здорові люди у розквіті сил. Втім, така логіка є дуже абстрактною і бездушною. Я б сказав, навіть, фашистською. Тому що, навіть, якщо ми особисто не входимо в групу ризику, але в кожного з нас є люди, які в цю групу входять – і це, передусім, наші батьки. Якщо підходити до даного питання з цієї сторони – то занепокоєння через поширення даної інфекції є цілком виправданою. Відношення до слабких і турбота про них – це є один з найбільших тестів для суспільства на відповідність християнським принципам. Адже християнство – це не культ сили і слави, а логіка хреста, турботи й милосердя.
[sc name=”futerblock” ]

Please support us Газета Слово про Слово on Patreon!