Вавилонська вежа здулась, бо поява мов не дозволила збудувати імперію. Це був Божий суд над божевільними задумами людей. Так само й сьогодні Російська імперія не зможе існувати без єдиної мови. Тому, знайте, що переходячи на українську, ви протистоїте імперії.
День П’ятдесятниці не приносить у світ небесну уніфікацію, а освячує й узаконює розмаїття. Коли церкви в Україні переходять на українську, в цьому є щось небесне, правильне, добре. Боязнь же націоналізму − це наслідок імперської пропаганди, яка бачить для себе смертельну загрозу в інших мовах.
Проповідуючи в наших церквах російською, ми не спасаємо росіян, а русифікуємо самих себе, служачи тим самим утвердженню імперії. Хто бажає місіонерити росіян, може, як Павло, податися в місіонерську подорож на росію. Це навіть похвально. Але більш справедливо й мудро у своїй країні служити своєму народові його мовою. Це принцип втілення.
Нещодавно був у зібранні маленької громади. Керівник зібрання закликав усіх докладати зусиль і вчитись ділитися свідченнями й висловлюватись українською. Без тиску й примусу. З розумною мотивацією. Так церква стає місцем де виховуються люди, які змінюються, виходять із зони комфорту й жертовно контекстуалізуються. Чудовий приклад свідомої громади!
