Звісно, можемо! Ми теж люди!
Зрештою, ми носимо скарб Євангелія в глиняних посудинах (2 Коринтян 4:7). Ми спасенні благодаттю Христовою, а не власними заслугами чи тому, що ми кращі чи здоровіші за інших людей (Ефесян 2:8–10).
І Біблія не боїться показати страждання багатьох її лідерів.
- Навіть після досягнення видатних духовних перемог, Мойсей, Ілля та Йона були засмучені та просили Бога забрати їхнє життя (Числа 11:10-15, 2 Царів 19:3-4, Йона 4:3).
- Псалми виражають усілякі людські емоції до Бога, від поклоніння до визнання, що «темрява — мій найближчий друг», і волання: «Помилуй мене, Господи, бо я в біді; очі мої слабнуть від горя, душа моя та тіло моє від горя» (Псалом 88:18, 31:9).
- Ісус «був глибоко зворушений духом і стривожений» смертю Лазаря, переживав «муки» в Гефсиманському саду та відчував себе покинутим Отцем на хресті (Івана 11:33, Луки 22:44, Матвія 27:46).
Ці приклади підтверджують, що християни все ще залишаються людьми. Замість того, щоб думати, що ми або віруючі , або страждаємо від проблем з психічним здоров’ям, ми вчимося узгоджувати ці дві істини. Це не дихотомія, а спектр, у якому ми всі знаходимося.
А як щодо сучасних «чоловіків і жінок Божих»? Якщо вони красномовно проповідують і ведуть вражаюче служіння, то вони ж не можуть страждати від проблем психічного здоров’я, чи не так?
Насправді, все навпаки . Пастори та лідери ще більш вразливі, оскільки вони несуть величезну духовну відповідальність, працюють у вихідні та піклуються про страждання інших.
Наприклад, Павло сказав: «Окрім усього іншого, я щодня відчуваю тиск турботи про всі церкви. Хто слабкий, щоб я не почувався слабким?» (2 Коринтян 11:28-29).
Релігійні кола можуть навіть виправдовувати нездорові риси особистості, такі як грандіозність, нарцисизм та одержимість, стверджуючи, що якщо вони призводять до успіху в служінні, то їхні «плоди» показують, що вони «від Бога».
Боротьба з психічним здоров’ям є людською та звичайною справою, навіть для тих, хто вірить у Бога. Згідно з даними «Психічне здоров’я: посібник для віруючих лідерів» Американської психіатричної асоціації, 19% населення Америки щороку страждає від тієї чи іншої форми психічного захворювання. [1]
Дослідження , проведене університетами Гарварда та Квінсленда, показує, що «половина населення світу в певний момент свого життя зіткнеться з психічним розладом».
Це означає, що ви оточені людьми, які ведуть внутрішні битви. Ми повинні співчувати їм – і собі!
Це розуміння допомагає нам узгодити духовність з турботою про наш розум та емоції.
Так само, як медицина, харчування та фізичні вправи допомагають християнам піклуватися про своє тіло, психологія, психіатрія та інші дисципліни допомагають нам обробляти наші емоції та піклуватися про психологічні рани та хвороби.
Звернення за професійною допомогою в цій галузі є не ознакою браку віри, а ознакою здорового піклування про себе.
Зрештою, Ісус навчав нас любити Бога всім нашим розумом , духом, серцем і силою, і любити ближнього свого, як самого себе (Матвія 22:37–40).
Християни не звільнені від страждань, але ми можемо страждати з вірою, надією та в оточенні людей, які нас люблять.
Після хресних мук Ісус приніс мир своїм учням (Івана 20:19). Ісая пророкував, що «Його ранами ми зцілені» (Ісаї 53:5). А Павло бачив викупну силу своїх страждань у Божому задумі.
«Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя та Бог усілякої потіхи, що втішає нас у всіх наших скорботах, щоб і ми могли втішати тих, хто перебуває в будь-якій скорботі, тією ж потіхою, яку отримуємо від Бога самі» (2 Коринтян 1:3-4).
У своїх наступних статтях я розгляну релігійну стигму, яка досі оточує цю тему, представлю християнські ресурси, які допоможуть піклуватися про наш розум та емоції, запропоную біблійні критерії для оцінки надзвичайних переживань та порекомендую корисні книги про взаємозв’язок віри та психічного здоров’я.
І я завершую цей короткий біблійний огляд питанням: яким чином ваш біль може стати місцем зустрічі з Богом і способом благословення інших?
Читайте також:
