Понад 40% населення України перебуває за межею бідності, що безпосередньо впливає на можливість людей отримувати необхідне лікування. Особливо небезпечною ця ситуація є у сфері інфекційних захворювань, поширення яких в умовах війни та соціального неблагополуччя може становити загрозу для біобезпеки країни.
Джерело: Інтерфакс-Україна
Про це заявила заслужена лікарка України, президентка Всеукраїнської асоціації інфекціоністів Ольга Голубовська під час круглого столу «Відповісти на виклик бідності: нові ініціативи до державної політики соціального захисту», який відбувся в агентстві «Інтерфакс-Україна» за ініціативи Асоціації прифронтових міст та громад України.
Голубовська: 41,6% українців перебувають за межею бідності
За наведеними Голубовською даними, частка українців за межею бідності становить 41,6%. На її думку, в умовах війни ця проблема має розглядатися не лише в контексті соціальної політики, а й охорони здоров’я та національної безпеки.
«Інфекційні захворювання — це соціальні захворювання, і вони завжди зростають в період катаклізмів. І це такі захворювання, які стосуються не тільки конкретної людини, а які є основою національної біобезпеки країни», — наголосила лікарка.
Фінансові труднощі змушують частину пацієнтів відкладати терапію або взагалі відмовлятися від неї, навіть коли йдеться про захворювання, які можна вилікувати.
За словами Голубовської, лікарям доводиться стикатися із ситуаціями, коли пацієнти відмовляються від необхідного лікування, оскільки не хочуть створювати критичне фінансове навантаження для своїх сімей.
Вартість лікування — це не лише ліки
Доступність медичної допомоги, за словами президентки Асоціації інфекціоністів, залежить не тільки від вартості препаратів.
До фактичних витрат пацієнта додаються транспорт та інші супутні витрати. Після закриття частини лікарень людям у деяких громадах доводиться долати більші відстані, щоб потрапити до необхідного спеціаліста або медичного закладу.
Ситуацію додатково ускладнює скорочення лікарів та іншого медичного персоналу.
Окремою проблемою Голубовська назвала невідповідність державного фінансування реальній вартості лікування інфекційних хвороб.
За її словами, передбачені пакети не завжди дозволяють медичним закладам забезпечити пацієнта сучасною терапією, а присутність великої кількості препаратів у переліках державних програм не гарантує, що конкретна людина отримає саме ті ліки, яких потребує.
«Якщо держава забороняє вимагати від пацієнтів купувати гарантоване, то вона, принаймні, повинна гарантувати реальну наявність цих ліків в стаціонарі», — наголосила Голубовська.
Вона також закликала переглянути підхід до оцінювання ефективності витрат на охорону здоров’я. Своєчасна профілактика та лікування, за її словами, можуть зменшувати подальші державні витрати, зокрема через запобігання інвалідності та тривалій непрацездатності.
Серед бездомних зростає частка внутрішньо переміщених осіб
Під час круглого столу окремо обговорили становище українців, які через війну були змушені залишити свої домівки.
Народний депутат і співзасновник громадської організації «ВПО Україна» Сергій Козир заявив, що, за нещодавно оприлюдненими дослідженнями, кількість бездомних в Україні збільшилася на 46%, а близько 40% серед них становлять внутрішньо переміщені особи.
За його словами, це люди, які до війни мали житло та стабільне життя, однак після вимушеного переміщення опинилися без достатнього соціального захисту.
Загальна кількість ВПО, за наведеними ним даними, залишається на рівні близько 4,6 млн осіб.
Козир також попередив про ризик нових хвиль переміщення населення з прифронтових територій. Зокрема, у Слов’янську та Краматорську проживають понад 90 тисяч людей, для яких у разі погіршення безпекової ситуації може знадобитися евакуація та нове житло.
Водночас офіційно у місцях тимчасового проживання нараховується близько 71 тисячі місць. За оцінкою депутата, реальна готовність цієї системи значно нижча.
Від початку повномасштабної війни рівень бідності зріс удвічі
Народна депутатка та членкиня парламентського комітету з питань бюджету Леся Забуранна заявила, що від початку повномасштабного російського вторгнення рівень бідності в Україні зріс удвічі.
Наслідки цього, за її словами, помітні не лише серед переселенців чи мешканців прифронтових громад, а й у столиці.
У Києві, за наведеними депутаткою даними, перебувають близько 450 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Водночас дедалі більше як переселенців, так і місцевих жителів стикаються з труднощами навіть під час придбання базового набору продуктів, забезпечення потреб дітей та оплати медичних послуг.
Забуранна закликала змінити підхід до соціальної політики, щоб держава реагувала на ризики до того, як родини опиняться у критичному становищі. Серед запропонованих нею кроків — підвищення соціальних стандартів та перегляд підходів до ПДВ на продукти харчування і лікарські засоби.
Учасники круглого столу наголосили, що бідність в умовах тривалої війни дедалі тісніше пов’язана з доступом до медицини, житла та базових соціальних послуг. Відсутність своєчасної підтримки може мати наслідки не лише для окремих родин, а й для системи охорони здоров’я та соціальної стійкості країни.
Читайте також:
