Євангеліє від Івана було написане за два десятки років після так званих синоптичних Євангелій Матвія, Марка і Луки (від грецького sunoptikos, ті, що разом бачать), і не повторює їхнього змісту. Його читачі напевно були вже знайомі з першими трьома Євангеліями. З іншого боку, здебільшого це були християни, які не застали живими майже нікого з апостолів Ісуса. І тому цільова аудиторія цього Євангелія – прийдешні покоління.
Місцем написання Іванового Євангелія був, найімовірніше, Ефес. Не прив’язуючись до будь-якої однієї культури, автор використовує мінімум приватних деталей, вказуючи при цьому на максимум загальних принципів – на те, що поза культурою, поза місцем і поза часом. Іванове оповідання – це комплексне Євангеліє Шляху, Істини й Життя. Саме в ньому ми знаходимо всі ці три поняття разом (14:6).
Основний зміст цього оповідання, його мета, ясно й однозначно позначається словом «щоб»:
«Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані. Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім’я Його!» (20:30,31).
Ключове слово Євангелія від Івана – «світ»:
«Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його» (1:10).
«На Себе гріх світу бере» (1:29).
«Бог полюбив світ» (3:16).
«Світло на світ прибуло» (3:19).
«Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся.» (3:17).
«Справді Спаситель Він світу» (4:42).
«Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові….» – «А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам» (6:33,51).
«Я світло для світу» (8:12, 9:5, 12:46).
«Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ» (12:47).
«Від Отця вийшов Я, і на світ Я прийшов. І знов покидаю Я світ та й іду до Отця» (16:28).
Читайте також:
Це Євангеліє звернене до всіх людей світу – всіх культур і всіх часів.
