Останні пів року і, особливо, кілька днів, неодноразово доводиться чути: «А що я можу вдіяти? Я ж ні до чого. Нехай кожна людина кориться вищій владі, влади існуючі встановлені від Бога». Боюся, у такому контексті це посилання на Писання (Римлян 13:1) є яскравим прикладом поєднання неприємного з марним.
По-перше, кожен, хто посилається на Святе Письмо, повинен знати, що ієрархія вищої влади не на кесарі закінчується.
По-друге, навіть якщо забути про те, що Боже, і обмежитися лише земним, кесаревим виміром, від відповідальності все одно не втекти. Бо у вищому державному законі вашої країни недвозначно сказано: «Носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Російській Федерації є її багатонаціональний народ».
Тож не помиляйтеся: ви і є колективний кесар своєї держави. І все, що робить вами обраний державний менеджер, він робить з вашого відома, від вашого імені та на ваші гроші. Саме ви відповідаєте за це і перед законом, і перед Богом. Кожен.
1933-1945-го християни Німеччини теж усі як один запитували: «А до чого тут я?» і «Що я можу вдіяти?». Але відповідь кожен давав сам – і перед Богом, і перед совістю. Сьогодні вам відповідати.
