Відкидаючи ідею про божественну природу морального закону, атеїсти змушені шукати альтернативні пояснення його походженню. Розглянемо коротко основні з них.
1. Моральний закон – один із законів природи
Ця точка зору не витримує критики. Адже наші уявлення про закони природи носять суто описовий характер. Вони вказують, що найбільш ймовірно має відбутися при заданих умовах. Моральний же закон має форму припису – він вказує на те, що ми повинні робити.
Далі, закони природи будуть правдою. Якщо наше розуміння будь-якого природного закону адекватне, все буде відбуватися згідно з нашими очікуваннями. Ми не маємо сили його порушити. Моральний же закон порушується нами часто і, як правило, свідомо. І навіть коли у нас знаходяться виправдання для його порушення, сама необхідність шукати виправдання вказує на розуміння нами етичної проблеми, яка виникає.
Нарешті, порушення законів природи вказує або на недосконалість нашого їх розуміння, або на недостатню поінформованість, через яку ми не врахували будь-якого з факторів. Порушення ж морального закону не ставить під сумнів наше розуміння закону, а свідчить про недосконалість нашої власної природи.
Ця недосконалість може проявлятися як в небажанні дотримуватися вимог морального закону, так і в нездатності відповідати цим вимогам.
2. Моральний закон винайдений людиною
Але людина не може бути джерелом абсолютного морального закону. По-перше, думки людей довільні й відносні. Погляди людей на мораль різняться, і часом сильно. Без критерію, зовнішнього стосовно людських думок, неможливо віддати перевагу якомусь з них.
До того ж природа людини вражена гріхом, і людина часто нездатна відповідати навіть тим моральним критеріям, з якими сам же погоджується. Апостол пише з цього приводу: «Ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх. Бо не розумію, що роблю: тому що не те роблю, що хочу, а що ненавиджу, те роблю. А коли роблю те, чого не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий, а тому вже не я це виконую, але живе в мені гріх» (До Римлян 7: 14-17).
3. Моральний закон – проєкція бажаного на дійсне
Вважати так, слідуючи ідеям Зигмунда Фройда, було б зовсім наївно. Адже наші природні бажання, як правило, не тільки не відповідають моральному закону, а і явно суперечать йому. «Бо знаю, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу. Доброго, якого хочу, не роблю, а зле, якого не хочу, роблю. А коли роблю те, чого не хочу, вже не я це виконую, але живе в мені гріх. Тож знаходжу закона, коли хочу робити добро, що зло лежить у мені. Бо за внутрішнім чоловіком маю задоволення в Законі Божому, але в членах моїх бачу інший закон, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх» (До Римлян 7: 18-21). Скоріше вже, відкидати існування моралі, як це робив Фройд, буде не чим іншим, як спробою видати бажане за дійсне.
4. Моральний закон – всього лише стадний інстинкт
Стадний інстинкт веде до збереження популяції, незалежно від того, якою кількістю індивідуальних особин при цьому доведеться пожертвувати. На жаль, в історії були нерідкі випадки, коли цінність групи людей («людського стада») проголошувалася вище цінності кожного зі його складових. Роль такого «стада» в різні епохи могла виконувати раса, нація, клан, партія і т. п. Але моральний закон однозначно свідчить про цінності кожної людської особистості.
Крім того, в динаміці стадного інстинкту завжди бере верх найбільш сильне спонукання. А моральний закон має протилежну дію. Наприклад, в разі явної небезпеки найбільш природним і переважним бажанням буде врятуватися самому. Але замість цього людина, кидаючись в палаючий будинок або в крижану воду, приходить на допомогу іншій людині, найчастіше – зовсім її незнайомій. Піддавшись же страху і кинувши іншого в біді, чоловік згодом шукає собі виправдання, внутрішньо усвідомлюючи, що правильним було б по можливості захистити чуже життя за всяку ціну.
Звичайно, вдаючись до поняття «інстинкт» можна пояснити все, що завгодно. Але це лише доводить, що ним не можна пояснити зовсім нічого. Адже натуралістичного пояснення для самого поняття «інстинкт», за великим рахунком, не існує. Як вірно помітив Клайв Льюїс, «інстинкт – назва чогось нам невідомого; фраза “Птах знаходить дорогу завдяки інстинкту” означає: “Ми не знаємо, як він знаходить дорогу”.
5. Моральний закон створюється суспільством
Але моральний закон не обмежується і тим, що суспільство вважає правильним. Суспільство складається з людей – обмежених і недосконалих. Воно точно так само не має абсолюту у своїй основі й не має права встановлювати етичні норми.
Крім того, природний закон часом велить виступити всупереч очікуванням суспільства. Саме етична правота часто наділяла авторитетом дисидентів в тоталітарних державах, дозволяючи протиставляти моральну владу владі сили. І коли Ісус виганяв торговців із Храму, ніхто не зупинив Його – ні Левіти, ні храмова варта, ні самі торговці й міняйли. Всі вони були не в захваті від Його дій і всі зазнали збитків, але не посміли опиратися, бо знали: На Його боці правда!
Так, ми вчимося нормам моральності у суспільства. Але і, скажімо, таблиці множення ми також вчимося у суспільства. Однак, це не означає, що суспільство їх і створило. Як і таблиця множення, моральний закон відображає об’єктивні реалії, істинність яких від самого суспільства не залежить.
Читайте також:
Напрошується висновок: ні людина, ні суспільство, ні все людство в цілому не має права довільно встановлювати етичні норми. Для існування абсолютного морального закону необхідний абсолютний моральний Законодавець, який є Джерелом цього закону, і очікує від нас його виконання.
