Увечері 3 лютого за вашингтонським часом, у межах Українського тижня у США відбулася зустріч релігійних лідерів України та української діаспори в Америці, присвячена духовному виміру війни, ролі Церкви у збереженні свободи та відповідальності християн за адвокацію України у світі.
Церква, діаспора і правда про війну
Учасники зустрічі говорили про спільний досвід війни — той, який переживають українці в Україні, і той, який проживає діаспора, намагаючись донести правду до американського суспільства.
Євстратій Зоря наголосив, що українські церкви публічно і послідовно засуджують російську агресію та роль Російської православної церкви у її виправданні. За його словами, завдання церков — бути свідками правди у світі, де брехня поширюється швидше, ніж факти.
Діаспора як жива частина України
Священнослужителі з української діаспори ділилися практичним досвідом допомоги Україні.
Пастор Прохор розповів про активну участь діаспори у:
- підтримці дитячих таборів в Україні;
- програмах відновлення для дітей загиблих;
- будівництві реабілітаційних центрів;
- запрошенні українців до США для тимчасового відновлення.
Він наголосив, що діаспора не відокремлює себе від болю України, а переживає війну разом із народом.
Втома, але не байдужість
Пастор Вадим Дашкевич звернув увагу на складний стан українських церков у США. За його словами, американське церковне середовище втомлене війною, бюрократичними затримками та браком зрозумілих рішень. Водночас війна пробудила нову хвилю патріотизму серед українців в Америці.
Він підкреслив, що Україні бракує єдиного, системного джерела адвокації, яке б послідовно працювало з американським суспільством, політиками та церквами.
Свідчення поколінь
Музикант і служитель Джордж Давидюк, народжений у США, але з українським корінням, поділився особистим свідченням. Його поїздка в Україну ще у 1973 році, коли він побачив русифікацію та переслідування, стала переломним моментом життя і служіння українському народові. Він наголосив, що різні деномінації об’єднує любов до Бога та України.
Пастор Петро Голосинський, який прожив у США понад 30 років і вивчив українську вже після початку війни, зауважив, що багато американців досі мало знають про Україну. Він навів приклад конгресмена з церкви, який голосував проти підтримки України, вірячи російській пропаганді про «переслідування християн». Саме тому, за його словами, діаспора має навчитися говорити з американцями їхньою мовою фактів і цінностей.
Пророчий голос і відповідальність
Ігор Бандура нагадав, що українська присутність у Вашингтоні від самого початку будувалася навколо молитви. Саме молитва, за його словами, об’єднувала людей із різними політичними поглядами — демократів і республіканців — навколо імені Ісуса Христа.
Він наголосив, що війна проти України від початку була значно ширшою, ніж боротьба за територію:
«Ми зрозуміли, що ця війна — не лише про Україну. Це війна за цінності. Путін намагався відновити імперію і водночас зруйнувати Захід. І ми знали: якщо ми станемо проти цього зла, це має пробудити Захід».
За словами Бандури, українці стали свідками того, як «старий світ розпадається»: друзі стають ворогами, а ті, від кого не очікували підтримки, іноді допомагають більше, ніж традиційні союзники. Він підкреслив, що світ увійшов у фазу глибокої моральної дезорієнтації, де люди уникають відповідальності й намагаються домовитися зі злом.
Особливу увагу Ігор Бандура приділив темі ілюзій:
«Ми сподівалися, що війна приведе людей до повернення цінностей. Але ми недооцінили глибину катастрофи, до якої рухається світ. Люди не хочуть брати відповідальність. Вони думають, що можна закрити очі — і все якось владнається».
Він застеріг від спроб компромісу зі злом, використавши яскраву метафору:
«Не сідайте з дияволом грати в кості — ви вже програли. Зло підле, хитре і завжди намагається пролізти далі».
На переконання Бандури, свобода, гідність і правда — це не абстрактні гасла, а цінності, за які потрібно платити ціну. І якщо суспільства не готові цю ціну платити, деградація лише поглиблюватиметься. Він звернувся і до біблійної перспективи, зазначивши, що Святе Письмо прямо говорить про наслідки втечі від відповідальності:
«Кому Бог дав більше — з того більше й запитає. Якщо цього не буде, стане ще гірше. Про це говорить і есхатологія».
Окремо Ігор Бандура наголосив на ролі Церкви в Україні, підкресливши, що без міжконфесійної єдності країна могла б не вистояти:
«Ми дякуємо за армію. Але моральний дух тримає Церква. І сьогодні нам потрібно гуртуватися тут, в Америці, так само, як ми гуртуємося в Україні».
Він закликав інвестувати ресурси не лише в гуманітарну допомогу, а й у єдність церков, розвиток міжцерковної співпраці та формування спільного голосу, здатного бути почутим у США.
Виступ Ігоря Бандури став одним із ключових духовних акцентів зустрічі — нагадуванням, що війна проти України є частиною ширшого цивілізаційного протистояння, у якому нейтралітет і мовчання більше не є морально прийнятними позиціями.
Від слів до дій
Під час обговорення прозвучали конкретні пропозиції:
- системна адвокація України серед політиків і церков США;
- поєднання публічних звернень, посту і молитви;
- інвестиції в молоде покоління, освіту та підготовку лідерів;
- фінансова й інформаційна підтримка адвокаційних ініціатив;
- формування міжцерковної євангельської платформи в США.
Михайло Брицин наголосив, що релігійна свобода — це «гра в довгу», яка потребує постійної комунікації, а не реакцій лише у кризові моменти.
Ключові висновки зустрічі
- Війна проти України — це війна за цінності, а не лише за кордони.
- Церкви залишаються ключовим носієм морального духу і правди.
- Діаспора має перейти від емоційної підтримки до структурної адвокації.
- Брехня вбиває повільніше за бомби, але отруює свідомість — їй потрібно протистояти правдою.
- Єдність церков є духовною силою, без якої Україна не вистояла б.
Зустріч стала важливим майданчиком чесної розмови про відповідальність християн — як в Україні, так і за її межами — за свободу, гідність і майбутнє світу, який стрімко змінюється.
