Коперник, усіма шановний дослідник природи, богослов і громадський реформатор, був штатним єпархіальним священником. Величезну увагу він приділяв молитві, церковному служінню, громадській і політичній діяльності, безкоштовній медичній практиці. Вчений мирно відійшов у вічність у власному ліжку в колі відданих учнів 24 травня 1543 року
Міф про те, як невгамовні церковники невтомно спалювали прогресивних вчених на вогнищах інквізиції, був сфабрикований ідеологами Просвітництва в XVIII столітті.
На той час Європа вже майже пів тисячоліття була покрита мережею університетів, а кожен майбутній богослов повинен був вміти висловлювати закони світобудови математичними формулами. Науковий метод, власне, і зародився саме в надрах біблійного богослов’я.
Але кого цікавлять факти? Міфи ж цікавіші! Недарма, впливовий російський політик з вищою технічною освітою публічно заявив, як само собою зрозуміле: «Ми можемо згадати Коперника, якого спалили за те, що він говорив: “а Земля все-таки крутиться”».
Але якщо вже дійсно згадувати, то в першу чергу варто згадати, що прогресивний вчений Микола Коперник як раз-то і був невгамовним церковником. Ніяких інших прогресивних вчених тоді ще і не було. Так само як не існувало ніякої секулярної науки. Університети, бібліотеки та лабораторії створювалися, фінансувалися і забезпечувалися кваліфікованими фахівцями виключно як результат діяльності Церкви.
Коперник, усіма шановний дослідник природи, богослов і громадський реформатор, був штатним єпархіальним священником. Величезну увагу він приділяв молитві, церковному служінню, громадській і політичній діяльності, безкоштовній медичній практиці. Вчений мирно відійшов у вічність у власному ліжку в колі відданих учнів 24 травня 1543 р.
Його праця «Про обертання небесних сфер» видана в тому ж році з присвятою Папі римському Павлу III. Але сам учений, швидше за все, надрукованим його так і не побачив, оскільки вже перебував в комі. У читачів же книга викликала жвавий інтерес і неодноразово перевидавалася.
Правда після сімдесяти трьох років, в 1616 на хвилі ідеологічної боротьби на два фронти (протестанти – з одного боку і гуманісти-просвітителі – з іншого), Ватикан наклав заборону на поширення книги Коперника. Втім, непорозуміння незабаром з’ясувалося, і чотири роки по тому заборона була знята. Але, як в старому доброму анекдоті, – неприємне відчуття залишилося.
Варто також згадати, що Коперник аж ніяк не є винахідником геліоцентричної гіпотези обертання світил. Космологічна дискусія з цього приводу велася ще з часів античності. Так, геліоцентричних поглядів дотримувалися давньогрецькі піфагорійці (зокрема – Аристарх Самоський). Знайомий з цією точкою зору був і Архімед, хоча сам він вважав, що Сонце обертається навколо Землі, а вже інші планети – навколо Сонця.
З іншого боку, Арістотель насаджував філософію природних і вимушених станів чотирьох світових стихій (землі, води, повітря і вогню) і відносив небесні тіла до сфери якогось «п’ятого елемента», недоступного для осягнення. Саме цим шляхом під впливом поглядів Арістотеля довгий час слідували вчені, ігноруючи пряме і чітке попередження апостола: «Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом» (До Колосян 2:8).
Отже, дискусія про світоустрій велася зовсім не між вченими з одного боку і богословами – з іншого, а між представниками двох богословських наукових шкіл: натурфілософів, які прагнуть засновувати пізнання природи на умоглядних ідеях Арістотеля, і емпіриків, які ставлять на перше місце спостереження.
Математична модель Коперника, що переносить точку відліку (положення спостерігача) з Землі на Сонце, спростила формули, що описують планетарний рух. У ній усувалося громіздке подання обертання світил по епіциклах – малих орбітах, центри яких обертаються навколо Землі і по великих орбітах, званих деферентами. Проте особливого захоплення серед астрономів-практиків цей підхід не викликав. Бувши математично цікавою, робота Коперника була зовсім марна з практичної точки зору.
Читайте також:
По-перше, вести спостереження з Сонця не дуже зручно як через його віддаленість, так і невідповідний клімат. Все-таки потреба була в описі руху планет з точки зору спостерігача, що знаходиться на Землі.
По-друге, обчислення Коперника не усували систематичну помилку, властиву всім уже наявним моделям, оскільки, так само як і вони, передбачала обертання планет по кругових траєкторіях.
Революція, звершена Коперником, була не стільки науковою, скільки теологічною. Вона стала першим значущим кроком у звільненні християнського богослов’я від ідей Арістотеля і відкрила широкий шлях для біблійно обґрунтованого підходу в природознавстві.
