В Україні в розпалі передвиборча компанія. Список кандидатів на посаду президента вже перевалив на третій десяток. За кого голосувати? Якими критеріями мають володіти перенденти на главу держави?
Вам не подобається влада? Це – правильно. Вона не повинна нам подобатися. Ми не укладали з нею непорушний завіт, як при одруженні. Любов до влади – особливо важка форма збочення, яка властива виключно рабському менталітету.
За владою потрібен нагляд і ще який. Ми, народ, колективні співвласники підприємства під назвою “країна”, лише тимчасово найняли цих людей для виконання менеджерських обов’язків, обравши з посеред інших претендентів. і обрали ми саме їх не тому, що вони бездоганні, а тому, що на момент кастингу вони найбільше відповідали нашим очікуванням, ніж інші кандидати. Адже часто голосувати приходиться не стільки за когось, а проти ще гірших альтернативних варіантів. Досконалих немає, і компроміс тут неминучий.
Але, отримуючи владу, політики беруть на себе відповідальність відповідати нашим очікуванням, а ми – підкорятися їм в рамках повноважень, які обумовленні законом. І незалежно від того, чи нам подобаються наші управлінці, чи ні, нам заповідано “звершувати молитви, благання, прохання, подяки за всіх хто при владі…” (1 Тим. 2:1).
Між іншим, молитва – важливий, але не єдиний спосіб впливу на владні сфери в громадянському суспільстві, у якому політики наділяються владою виключно громадянами, від імені громадян і на благо громадян. Якими б не було наше положення в суспільстві, ми всі, так чи інакше, беремо участь в політичному житті. Як мінімум – коли віддаємо свій голос під час виборів за того чи іншого кандидата. У цьому полягає не лише наше громадянське право, але і наша громадянська відповідальність.
Безперечно, відмова від голосування теж може бути висловлюванням громадянської позиції, коли моральні принципи добра і справедливості грубо порушуються, а корумпована влада перетворює саму процедуру виборів в цинічний фарс, де думка громадян нічого не означає і ні на що не впливає. Але в реальному формуванні громадянського суспільства потрібно усвідомлювати: відмовляючись від голосування, ми віддаємо іншим наше право визначати не лише власну долю, але і долю своєї країни, свого народу, своїх дітей.
Так, інколи в демагогічному потоці передвиборчих програм, які мало чим відрізняються, і щедрих обіцянок, буває не легко зробити вибір через подібність кандидатів. Але “нелегко” не означає “неможливо”. Безумовно, дуже корисним в цьому є володіння хоча б елементарними уміннями критичного мислення. А все-таки важливо знати й те, за якими критеріями закликає оцінювати претендентів на виборні посади Слово Боже – Біблія.
Перед Богом усі рівні – від царів і президентів, до тих, хто серед людей вважаються за покидьків. Біблія висуває одинакові кваліфікаційні вимоги до керівників на всіх рівнях влади: “І ти наглядиш собі з усього народу спроможних чоловіків, які бояться Бога, — праведних чоловіків, які ненавидять гордість, і настановиш їх над ними тисяцькими, сотниками, півсоцькими і десяцькими” (Вих. 18:21). Цей уривок дає нам чітку картину, якими характеристиками має володіти найбільш відповідний кандидат на будь яку виборну посаду. Голосувати потрібно за людей, які у найбільшій мірі відповідають цим критеріям. Тобто:
1. Здібних
Слід віддавати перевагу не тим, хто дає найбільш звабливі, хоча і нереальні обіцянки, а тим, хто на справах показав, що можуть досягнути максимального результату з тими ресурсами, які є. Тим, хто до цього був успішним в навчанні, в роботі, в бізнесі, в громадській діяльності.
Невміння займатися чимось іншим – далеко не найкращий мотив для того, щоб йти в політику. Той хто не приносить плоду в інших сферах, в політиці теж буде безплідним.
Перевіряйте: чим займався кандидат раніше, і яких конкретних результатів він в цьому досягнув? Якщо це була громадська діяльність, – які реальні законні переваги приносила вона тим, чиї інтереси ця людина представляла? Якщо кандидат був бізнесменом, – наскільки успішним було його підприємство, чи були якісно потрібними і суспільно корисними товари чи послуги? Якщо кандидат нещодавно закінчив навчальний заклад, – які були успіхи в навчанні? Якщо ж він не новачок в політиці, чи приніс він реальні здобутки для розвитку суспільства? Чи робив зусилля для його перетворення заради спільного блага, якщо це навіть вимагало заходів, які спричиняли шкоду його власній популярності? Чи просто він “відбував термін” вигідного працевлаштування?
2. Богобійних
Людські закони ніколи не будуть досконалими. Я якщо політик, як той суддя з притчі, Бога не боїться і людей не соромиться, він завжди знайде можливість зловживати своїм положенням. Лише внутрішній моральний компас, який перевіряє всі думки, слова і вчинки згідно з Божими заповідями, дозволить політику виконувати владні повноваження належним чином, караючи злочинців, і заохочуючи тих, хто робить добро. (Рим. 13:3-40).
Перевіряйте: чи відповідало попереднє життя кандидата Божим заповідям, чи будувалося на лукавстві людському? Адже нова посада не зробить людину кращою, а можливостей для зловживань у неї стане набагато більше.
3. Надійних
Цей критерій в біблійному тексті визначений єврейським словом “емет”, до якого важко підібрати адекватний еквівалент, так багато значень воно має: праведних, чесних, порядних, вірних, надійних, стійких, відповідальних і так далі. Іншим словом йдеться про тих, у кого слово не розходиться зі справами.
Ніщо не слугує таким чітким індикатором порядності людини, як її сімейне життя. Хто не зберігає шлюбного завіту, той поза шлюбом надійним бути не може. Нездібний збудувати власний дім, чи зможе облаштувати життя всього народу? Чи можна довіряти велике тому, хто не в стані бути вірним в малому?
Перевіряйте: наскільки турботливим партнером у шлюбі є кандидат? Чи добре він керує домом? Чи виховує своїх дітей у послуху з чеснотами? Чи соромиться своєї сім’ї, чи пишається нею, а вона – ним?
4. Непідкупних
Гроші самі по собі, не є проблемою. Проблема – любов до грошей. Апостол пише: “Адже благочестя із задоволенням — велике надбання…. Адже коренем усього зла є грошолюбство…” (1 Тим. 6:6,10). Коли людина не чиста на руку, підвищення його статусу в суспільстві збільшить загрозу, яку він для суспільства має. Як казав Генрі Форд, якщо людині, яка краде гайки на залізній дорозі, дати вищу освіту, він вкраде паротяг. Непідкупна ж людина – не має такої суми, за яку варто було б продати свою честь. Адже назад її вже не відкупиш. ” Тому що яка користь людині, коли вона весь світ здобуде, а свою душу занапастить? Або що дасть людина взамін за свою душу?” (Мт. 16:26).
Перевіряйте: Чи був кандидат звинувачений у фінансових зловживаннях? Чи співмірні між собою його майнові і фінансові декларації? Чи ставало відомо про приховані доходи?
Вказані біблійні критерії є хорошим тестом при рішенні, за кого з кандидатів варто віддати свій голос. Так, якщо на якусь посаду претендують, скажімо, християнин, мусульманин і юдей, за кого з них варто голосувати християнам? Напевно, багато хто, керуючись поширеною у світі корпоративною вірністю, будуть голосувати за християнина, вважаючи, що таким чином буде збільшуватися вплив Церкви. Але Царство Христа не від цього світу, і вплив церкви не залежить від земної влади, ким би вони не стали.
Правильна відповідь – голосувати потрібно за того, хто у найбільшій мірі відповідає вказаним критеріям: за найбільша здібного, найбільш богобійного, порядного і непідкупного. Звичайно, хотілося б, щоб таким виявився саме християнин. Але, якщо не хочете розчаруватися в людях, – не зачаровуйтеся ними. Християни у більшості нічим не кращі за представників інших релігій, так і не віруючих, серед яких велика кількість хороших людей – і здібних, і чесних, і порядних, і навіть непідкупних. Різниця лише у тому, що християни отримують спасіння, причому, не за щось, а виключно по благодаті; тому то і жаль “добрих невіруючих”). Але різниця ця у сфері того, що Боже, а не того, що кесареве.
Більше про вибори:
Голосувати потрібно за тих, хто найкращим чином підходить на виборчу посаду на благо всього суспільства. Адже, ставши, скажімо, президентом, християнин не має бути президентом лише для християн, але і для мусульман, і юдеїв, і буддистів, і сатаністів, і атеїстів, – всіх громадян. Бог не дивитися на обличчя. До того ж потрібно прагнути і нам.
