Один купець їхав до Франкфурта на ярмарок і дорогою, на вулиці одного з селищ, загубив гаманець, у якому було 800 гульденів. Значна сума на ті часи. Кінь тоді коштував 40 гульденів.
Тож втрата грошей, за які можна було придбати 20 коней, це, самі розумієте, прикра втрата.
Йшов тією дорогою місцевий тесля і знайшов важкенький гаманець. Приніс його додому. Нікому про нього не сказав, а сховав в очікуванні появи господаря втраченого гаманця − доведеться ж віддавати. А якщо не погодиться − то інша справа. Але за будь-яких обставин треба почекати…
Найближчої неділі священник оголосив у церкві, що загублено 800 гульденів і тому, хто їх знайде і поверне, виплатять 100 гульденів винагороди. Чесний тесля приніс гроші пастору.
Той попросив, щоб прийшов купець. Торговець прибув. Узяв гаманець. Перерахував гроші й дав теслі не обіцяних 100 гульденів, а всього лише 5, і супроводжував це дуже образливими словами: «А сто гульденів ти взяв без дозволу сам, бо в гаманці було 900 гульденів!».
У такий безчесний спосіб жадібний торгаш вирішив схитрувати і заощадити.
Тесля, зрозуміло, обурився, що його звинувачують у крадіжці, і заявив:
«Я жодного гульдена не взяв, не те щоб сотню. Я людина віруюча».
Священник підтвердив, що тесля, справді, порядна і глибоко віруюча людина, яка дотримується заповідей Божих, і тому він не міг узяти цю сотню гульденів. Але жадібний купець наполягав на своєму.
Сперечалися вони довго, і тоді священник відвів і тесляра, і купця до суду міста Франкфурта. Справа розглядалася кілька днів і стала для городян предметом численних пересудів. Тож у день засідання суду та оголошення вироку будівля суду була переповнена. Усіх цікавило, чим завершиться грошова суперечка.
Суддя спочатку запитав купця: «Ти можеш заприсягтися, що загубив саме 900 гульденів?».
Купець навіть оком не моргнув, поклав руку на Біблію і присягнувся. У той час присяга на Біблії, це була дуже серйозна справа.
Потім суддя звернувся до теслі: «А ти можеш заприсягтися, що знайшов 800 гульденів?»
Чесний майстер спокійно поклав руку на Біблію і теж присягнувся.
Після цього суддя оголосив своє рішення: «Справа очевидна. Гаманець, знайдений теслею, не належить купцеві, бо він втратив 900 гульденів. Тому гаманець і 800 гульденів передаються теслі й він може розпоряджатися грошима на свій розсуд. Купець же має продовжити пошук свого гаманця, в якому було 900 гульденів!».
Читайте також:
Так купець втратив гроші і чесне ім’я. Вирок судді виявився мудрим і справедливим, бо жадібність і зло покарали самі себе.
Притча із книжки «Scherz und Ernst» («Жартома і всерйоз») письменника і проповідника Йоганнеса Паулі, датована 1506 роком.
