У Нідерландах на річницю Реформації проводяться «Протестантські читання». Їх головною частиною є промова відомої в країні особистості. Цього року з промовою виступив прем’єр-міністр Рютте.
Ці промови цікаві тим, що виявляють вплив Реформації на культуру, спосіб життя, цінності народу. Політики, яких запрошують для промови, не є активними християнами. Хоча Рютте називає себе «продуктом реформатського виховання», зараз віра навряд чи відіграє серйозну роль в його житті. Він є ліберальним християнином. Але в такому «культурному християнстві» якраз найбільше помітний слід, який залишає віра на культурі. Для Рютте церква − це перш за все відчуття спільноти. Церква особливо підтримує одиноких. «Нідерланди − це країна волонтерів та взаємодопомоги», – каже він. Павловий образ церкви, як тіла Рютте миттєво переносить на суспільство: ми всі − частини тіла, зі своїми дарами, в кожного своя функція, ми можемо служити один одному, залежимо один від одного, внесок кожного цінний, ніхто не є ціннішим за іншого. Все це дуже важливо, особливо зараз, під час пандемії. Віра у розумінні Рютте − це скептично ставитись до себе і серйозно − до інших, обмежувати себе («протестантська аскеза») і бачити потреби іншого. «Не думати про себе високо, … не величатися» − цитує Рютте Рим. 12. Приклад Лютера надихає його не йти за натовпом, а самостійно думати, приймати незалежні рішення і не ховатися від їхніх наслідків. Своє розуміння нідерландської протестантської культури він описує так: «Це культура напруженої праці, вміння брати на себе відповідальність та неприпустимості вважати себе вищим за інших».
Ці промови цікаві тим, що виявляють вплив Реформації на культуру, спосіб життя, цінності народу. Політики, яких запрошують для промови, не є активними християнами. Хоча Рютте називає себе «продуктом реформатського виховання», зараз віра навряд чи відіграє серйозну роль в його житті. Він є ліберальним християнином. Але в такому «культурному християнстві» якраз найбільше помітний слід, який залишає віра на культурі. Для Рютте церква − це перш за все відчуття спільноти. Церква особливо підтримує одиноких. «Нідерланди − це країна волонтерів та взаємодопомоги», – каже він. Павловий образ церкви, як тіла Рютте миттєво переносить на суспільство: ми всі − частини тіла, зі своїми дарами, в кожного своя функція, ми можемо служити один одному, залежимо один від одного, внесок кожного цінний, ніхто не є ціннішим за іншого. Все це дуже важливо, особливо зараз, під час пандемії. Віра у розумінні Рютте − це скептично ставитись до себе і серйозно − до інших, обмежувати себе («протестантська аскеза») і бачити потреби іншого. «Не думати про себе високо, … не величатися» − цитує Рютте Рим. 12. Приклад Лютера надихає його не йти за натовпом, а самостійно думати, приймати незалежні рішення і не ховатися від їхніх наслідків. Своє розуміння нідерландської протестантської культури він описує так: «Це культура напруженої праці, вміння брати на себе відповідальність та неприпустимості вважати себе вищим за інших».
Хоча під ці цінності Рютте підводить якесь релігійне підґрунтя, у його викладі вони є секулярними. Релігійний зміст тут вихолощений. Зведене до них християнство не здатне на будь-який спротив суспільству, як тільки останнє повстає проти біблійних норм. В церкві такі промови (а їх тут чимало) перетворюються на моралізаторство. Християнство без безумного прийняття Слова і послуху Христу, без самопожертви і потойбічності не може навіть справляти тривалий вплив на культуру – бо без цього всього воно не має нічого особливого.
Але поки що непрямий вплив християнської спадщини ще відчувається, і в усіх цих цінностях − незалежні особисті рішення, напружена праця, самообмеження, вміння брати на себе відповідальність, неприпустимість вважати себе вищим за інших − є дуже багато доброго, як би вони не секуляризувалися. Мені було б, до речі, цікаво послухати аналогічну промову якогось українського православного. Навіть не політика (у нас політики можуть перетворити таку тему на лицемірство), а просто відому особистість, секулярного православного, яких у нас більшість: що означає для нього його православна віра, як вона співвідноситься з його цінностями, чим вона важлива для суспільства. Життя монаха нічого не скаже про вплив православ’я на культуру, а життя секулярного православного може сказати.
А для нас, українських протестантів, я б зробив такий висновок. Колись Кураєв саркастично назвав російське (тою ж мірою українське) протестантське середовище культурою «не курящих табаку господ». Він мав на увазі, що місцева протестантська культура примітивна і зводиться до певних заборон. З того часу багато що змінилося, але я все ще не впевнений, що в нас сформовані якісь протестантські цінності, які можна було б нести у ширші кола. Я не проти заборон, але має бути щось значно більше. Бо інакше і в суспільство ми понесемо тільки заборони.
Але поки що непрямий вплив християнської спадщини ще відчувається, і в усіх цих цінностях − незалежні особисті рішення, напружена праця, самообмеження, вміння брати на себе відповідальність, неприпустимість вважати себе вищим за інших − є дуже багато доброго, як би вони не секуляризувалися. Мені було б, до речі, цікаво послухати аналогічну промову якогось українського православного. Навіть не політика (у нас політики можуть перетворити таку тему на лицемірство), а просто відому особистість, секулярного православного, яких у нас більшість: що означає для нього його православна віра, як вона співвідноситься з його цінностями, чим вона важлива для суспільства. Життя монаха нічого не скаже про вплив православ’я на культуру, а життя секулярного православного може сказати.
А для нас, українських протестантів, я б зробив такий висновок. Колись Кураєв саркастично назвав російське (тою ж мірою українське) протестантське середовище культурою «не курящих табаку господ». Він мав на увазі, що місцева протестантська культура примітивна і зводиться до певних заборон. З того часу багато що змінилося, але я все ще не впевнений, що в нас сформовані якісь протестантські цінності, які можна було б нести у ширші кола. Я не проти заборон, але має бути щось значно більше. Бо інакше і в суспільство ми понесемо тільки заборони.
[sc name=”futerblock” ]
