Повномасштабна війна проти РФ катастрофічно поглибила демографічну кризу в Україні, яка безперервно триває ще з 1993 року. За оцінками експертів, наразі кількість населення на підконтрольних уряду територіях упала до історичного мінімуму — близько 28 мільйонів людей. Ба більше, аналітики попереджають, що навіть довгоочікуваний вступ України до Європейського Союзу не стане панацеєю, а навпаки, може спровокувати нову хвилю відтоку молоді та кваліфікованої робочої сили за кордон.
Про це йдеться у масштабному аналітичному матеріалі видання EUobserver.
За словами провідного демографа Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Олександра Гладуна, бойові дії та вимушена міграція фактично помножили на два негативні процеси попередніх десятиліть.
«Війна значно прискорила цей процес. За нашими прогнозами, населення продовжить скорочуватись. Темпи цього скорочення залежать від того, коли і за яких умов завершиться війна», — пояснює науковець.
Населення України скоротилося майже вдвічі порівняно з 1991 роком
Якщо на момент відновлення незалежності у 1991 році в Україні проживало 51,7 мільйона осіб, то на початку 2026 року на підконтрольній легітимному уряду території лишилося лише близько 28 мільйонів. Поточні довгострокові прогнози Організації Об’єднаних Націй (ООН) малюють ще більш апокаліптичну картину: за їхніми розрахунками, до 2100 року населення країни може скоротитися до 15,3 мільйона осіб.
Експерти зазначають, що руйнівний вплив війни на демографію має комплексний характер:
-
Прямі втрати: загибель військовослужбовців та цивільних громадян унаслідок обстрілів та бойових дій.
-
Непряма смертність: стрімке зростання летальних випадків від хронічних хвороб, спричинених постійним стресом та обмеженим доступом до якісної медицини у прифронтових регіонах.
-
Криза народжуваності: через безпекові ризики та фінансову нестабільність українці масово відкладають батьківство на безвік.
Мільйони біженців та небезпечний відтік молодих чоловіків
За свіжими даними Центру економічної стратегії (CES), станом на початок 2026 року за межами країни перебувають 5,6 мільйона українських біженців. Разом із понад 4 мільйонами внутрішньо переміщених осіб (ВПО) загальна кількість людей, які залишили власні домівки, перевищила 10 мільйонів — це п’ята частина (20%) усього довоєнного населення країни.
Дослідники фіксують тривожну динаміку: лише за 2025 рік з України виїхало ще близько 300 тисяч людей. Особливо відчутним став легальний виїзд студентів та молодих людей після серпневого пом’якшення правил перетину кордону у 2025 році — тоді країну залишили приблизно 96 тисяч юнаків віком від 18 до 22 років. Фактично, кожен сьомий молодий українець цієї вікової категорії виїхав на навчання чи проживання за кордон.
Ефект інтеграції: чому молодь не поспішає назад?
Старша дослідниця CES Ірина Іпполітова наголошує, що українці віком до 35 років демонструють дедалі менше бажання повертатися на Батьківщину після завершення війни.
«Молоді люди до 35 років набагато менш схильні повертатися в Україну, ніж старші люди. Головні причини – інтеграція у країнах перебування, робота, зарплати та безпекові ризики», — підкреслює експертка.
Багато молодих українців, які облаштувалися в країнах ЄС, як-от у Франції чи Італії, вже вивчили мову, знайшли стабільну роботу і не бачать для себе фінансових та безпекових перспектив в Україні на етапі її повоєнного відновлення.
Євроінтеграційний виклик: порятунок чи трудова еміграція?
Вступ України до Європейського Союзу, який розглядається як головний вектор розвитку держави, містить у собі серйозний демографічний парадокс. З одного боку, європейські інвестиції та фонди здатні запустити економіку та стимулювати частину громадян повернутися. З іншого — відкриття кордонів і набуття українцями статусу громадян ЄС автоматично зніме будь-які юридичні бар’єри для працевлаштування в Європі.
| Наслідки вступу до ЄС для України | Наслідки вступу до ЄС для країн Євросоюзу |
| Посилення відтоку мізків (молодих спеціалістів та студентів). | Отримання висококваліфікованої, працьовитої та культурно близької робочої сили. |
| Дефіцит робочих рук у будівельній, медичній та освітній сферах. | Часткове закриття власних демографічних «дірок» та старіння населення в ЄС. |
| Необхідність жорсткої конкуренції українських зарплат із європейськими. | Закріплення за Україною історичної ролі великого донора людського капіталу. |
З огляду на це, Україна потребує не просто завершення війни, а розробки агресивної та фінансово підкріпленої державної стратегії збереження людини — із податковими пільгами для молодих підприємців, доступним житлом та програмами стимулювання народжуваності. Інакше європейські перспективи ризикують перетворитися на відкриті двері для остаточного виїзду тих, хто має відбудовувати країну.
Читайте також:
