Нове дослідження видання «Верстка», яке було недавно опубліковане, розкриває разючі факти релігійних репресій, проведених окупантами на територіях України під їхнім контролем.
Джерело: Верстка
Священнослужителі та релігійні спільноти зазнали гніту від окупаційних сил, зокрема у вигляді обшуків, викрадень, допитів та переслідувань. У розслідуванні було виявлено 109 актів тиску на релігійні установи та діячів, які представляли п’ять різних релігійних конфесій.
- «Вёрстка» виявила щонайменше 109 актів тиску на храми та релігійних діячів проти п’яти релігійних конфесій.
- Найчастіше репресій зазнавали православні християни і протестанти.
- Щонайменше 43 священнослужителі зіткнулися з репресіями: вісьмох із них полонили, а п’ятьох − убили.
- У щонайменше 66 випадках конфісковували, грабували і знищували будівлі церков, мечетей, релігійних центрів і пов’язаних із ними організацій. На їхньому місці військові розміщували склади зі зброєю, а проросійська влада відкривала відділки поліції, Росгвардії, офіси «Єдиної Росії».
- Причиною репресій, зокрема, ставала українська мова, відмова підтримувати проросійську владу і РПЦ.
Православні християни та протестанти зазнали найбільшого страждання. Було зафіксовано 43 випадки арешту священнослужителів, восьмеро з яких були утримувані в полоні, а п’ятьох вбили.
Під переслідуванням російських військ і окупаційної влади опинилися щонайменше п’ять релігійних конфесій: православні християни, католики, протестанти, мусульмани та єговісти. Про буддистів та іудеїв інформації немає.
Причому у випадку з православними християнами тиск чинився як на служителів Православної церкви України (ПЦУ), яка здобула незалежність від Константинопольського патріархату 2019 року, так і на служителів Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП). Останню в Україні часто звинувачують у зв’язках із російською владою під час війни, незважаючи на те, що в травні минулого року УПЦ висловила недовіру Московському патріархату, а також заявила про свою «повну самостійність і незалежність» від нього.
Щонайменше у 39 випадках репресій зазнали протестанти − п’ятидесятники, баптисти, лютерани, меноніти, харизмати. Щонайменше 18 актів релігійних репресій було вчинено проти членів забороненого в Росії руху «Свідків Єгови». Щонайменше 14 − проти католиків. Щонайменше в чотирьох випадках жертвами репресій ставали мусульмани. Ще в чотирьох випадках конфесійна приналежність постраждалих не уточнювалася.
Про такі переслідування, як показав аналіз «Верстки», повідомляли жителі восьми українських областей: Запорізької (47 випадків), Херсонської (20 випадків), Луганської (13 випадків), Донецької (11 випадків), Київської (9 випадків), Харківської (5 випадків), Чернігівської (3 випадки) та Одеської (1 випадок).
Жителі окупованих територій доповідали про жорстокі умови під час допитів та затримань. Вони стверджують, що їх піддавали фізичному насильству, знущанням, погрозам, відмовляли в доступі до води, їжі та санітарних умов.
«Вони били мене по ребрах та хребту, ще й чимось твердим, мабуть, прикладом автомата, − розповідає Рустем Асанов, імам кримськотатарської релігійної громади “Бірлик”. − Вони говорили: “Не буде ніякої України, забудьте про неї, незабаром ми знищимо всю Україну”».
Представник Одеської єпархії, священник Василь Вірозуб, провів 70 днів у колонії в Росії після того, як був затриманий разом з екіпажем рятувального судна «Сапфір».
В результаті окупації були обкрадені, конфісковані або зруйновані понад 66 релігійних будівель та організацій. Згідно з дослідженням, в ряді випадків окупанти використовували ці приміщення як військові склади, офіси поліції або представництва проросійської влади та партії «Єдина Росія».
Що відбувалося зі священнослужителями
«Верстка» виявила на сайтах ЗМІ, а також у доповідях правозахисників 43 акти адресних переслідувань священнослужителів. У результаті в 18 випадках вони були змушені тікати з міста, йти в підпілля або зовсім припиняти діяльність. У 12 випадках − їх примусово видворяли. Ще у восьми − священнослужителів брали в полон, а в п’яти − вбивали.
Прицільні вбивства священнослужителів були зафіксовані щонайменше в трьох областях − Донецькій, Київській та Херсонській. У ЗМІ та доповідях правозахисників повідомлялося щонайменше про п’ять подібних випадків.
У Ясногірці Київської області розстріляли священника ПЦУ Ростислава Дударенка, коли він вийшов до військових з укриття з хрестом у руках. У Бучі дорогою за гуманітарною допомогою вбили священника ПЦУ Мирона Зваричука.
У Новій Каховці розстріляли диякона євангелічної церкви Анатолія Прокопчукова та його 19-річного сина Олександра. Їх знайшли в лісі біля міста через п’ять днів після затримання.
Що відбувалося з церквами
Аналіз «Верстки» показав, що військові та проросійська влада атакували будівлі церков, мечетей, релігійних центрів і пов’язаних із ними організацій щонайменше у 66 випадках. У результаті 45 будівель захопили або конфіскували, ще вісім − розграбували та обшукали без конфіскації. У трьох випадках − знищили.
Причини репресій
Українська мова і відмова в підтримці РПЦ
Як показав аналіз «Верстки», приводами для репресій щодо релігійних діячів ставала як підтримка української влади, так і сама українська мова, яка використовується під час ведення служб.
У Мелітополі за час окупації закрили щонайменше дві церкви ПЦУ за ведення служби українською мовою. З тієї ж причини з міста видворили і священника греко-католицької церкви Петра Креницького.
Також у Мелітополі під час мітингу проти окупації був затриманий пастор баптистської церкви Валентин Журавльов. Він проводив богослужіння на площі, де проходив протест. За даними ЗМІ, згодом пастора відпустили і дозволили залишитися в місті за умови, що він не проводитиме служінь.
У Бердянську після обшуку в євангелістській церкві затримали її пастора Сергія Карпенка. Причиною затримання стала знайдена під час обшуку українська символіка. Крім того, дві місцеві церкви, за даними ЗМІ, зобов’язали відмовитися від української реєстрації на користь російської.
Щонайменше в чотирьох випадках причинами тиску ставала відмова священників згадувати Московський патріархат на службах, молитися «за перемогу Росії» і висловлюватися на підтримку РПЦ. Об’єктами переслідування тут ставали служителі УПЦ з чотирьох храмів Мелітополя: собору Олександра Невського, храму великомученика і цілителя Пантелеймона, а також − Свято-Татьянинського і Свято-Георгіївського храмів.
Читайте також:
Це нове дослідження ще раз підтверджує глибокий розрив між окупаційною владою та місцевим населенням, що вимагає відповідальності та справедливості.
Протягом півтора року війни репресії проти релігійних груп та організацій стали фактично частиною кампанії із систематичного викорінення «небажаних» релігійних організацій в Україні, зазначають правозахисники.
Виявлені 108 актів репресій − лише частина цієї кампанії, де постраждалі або їхні представники змогли задокументувати шкоду, зв’язатися з правозахисниками або журналістами. Скільки подібних кейсів є ще − невідомо.
