У рішенні, що прийняв Верховний суд Сполучених Штатів Америки (США), було скасовано систему расових квот для «кольорових студентів» при вступі до навчальних закладів. Це означає, що тепер університети та коледжі не повинні враховувати національність або колір шкіри абітурієнта при прийнятті рішення про його прийом.
Джерело: Всі разом!
За словами голови Верховного суду Джона Робертса, університети допускали помилки, вважаючи, що колір шкіри абітурієнта має вищий пріоритет за їхній рівень знань. Рішення щодо скасування расової дискримінації було прийняте завдяки голосуванню більшості консервативних суддів, які проголосували шість проти трьох.
Практика, відома як «позитивна дискримінація», тривала понад півстоліття у США і супроводжувалася рядом спірних практик та негативних наслідків.
Організація «Студенти за справедливий вступ», заснована юристом та активістом Едвардом Блюмом, була позивачем у цій справі. Блюм наголосив, що наявна система расових квот обмежує права абітурієнтів з білих та азійських родин, ускладнюючи їхній вступ, не зважаючи на їхні знання та кваліфікацію.
Формально рішення ухвалено проти Гарвардського університету та Університету Північної Кароліни, але решта навчальних закладів тепер зобов’язані брати його до уваги.
Спроби скасувати расові квоти у Верховному суді робилися раніше, у 1978 та 2016 роках, проте марно.
За словами Сергія Чаплигіна, філософа та резидента Кабінету експертів, «позитивна дискримінація» є ідеєю, яка випливає з лівих поглядів і передбачає надання певним групам населення привілеїв та переважних прав на підставі таких факторів, як раса, сексуальна орієнтація і т. д. Згідно з Чаплигіним, це насправді є механізмом, який обмежує права більшості в інтересах представників меншин − так званою «зворотною дискримінацією».
Читайте також:
Філософ стверджує, що такі дії приводять до зниження цінності досягнень індивіда, оскільки його досягнення оцінюються виключно на підставі його належності до певної соціальної групи, а не його кваліфікації. З цим пов’язано те, що досягнення представників меншин більше не може вважатись результатом їхньої власної праці та зусиль.
