22 грудня 2020 року відбулася перша всеукраїнська Zoom-зустріч християн, які служать ромам. Учасниками були Команда Глобального церковного руху місії «Україна для Христа», керівництво вищого навчального духовного закладу «Таврійський християнський інститут», представники місії «Перекладачі Біблії України» та священнослужителі ромських церков.
Повідомляє ІА Світогляд.
Владислав Возняк, один з ініціаторів події та лідер команди Глобального церковного руху місії «Україна для Христа», розповів про ідею підготувати служителів до проєкту «РОМА». Основна мета проєкту – проповідь Євангелія для ромів України та заснування нових біблійних груп і церков.
З’ясувалося, що для досягнення цієї цілі необхідно досить багато часу, оскільки роми більше цінують стосунки, ніж плани та проєкти. Щоби вийти на рівень довіри, сформувати команди благовісників з-поміж ромського населення, які братимуть безпосередню участь в проповіді Євангелія для свого народу, потрібно будувати стосунки щонайменше з п’ятьма ромськими церквами впродовж двох років.
Учасники зустрічі були єдині в тому, що однією із ключових умов такої роботи є забезпечення служителів Бібліями ромською мовою.
Читайте також:
- В Одесі презентували Євангеліє від Луки у перекладі кримсько-ромською мовою
- Відбулася Всеукраїнська наукова конференція. Розглядали питання щодо перекладу Біблії
- Відбулася конференція «Божа місія в світі» для перекладачів Біблії
Про нюанси цієї діяльності розповів в інтерв’ю Анатолій Шкарін, керівник проєкту із перекладу Біблії ромськими мовами при місії «Перекладачі Біблії України».
«Кожен народ має право отримати Святе Письмо своєю рідною мовою, – зазначив Анатолій. – Ми ж перекладаємо Біблію ромськими мовами, бо віримо, що це частина Великого Доручення нашого Господа Ісуса Христа. Він сказав, що Євангеліє має бути проповідано до країв землі. Ми так само віримо, що існує мова серця – мова, якою людина молиться, думає тощо. Вочевидь, і послання слова Божого найкраще усвідомлюється саме нею».
Побутує думка, згідно з якою немає сенсу перекладати Біблію спеціально для ромів, які є нашими співвітчизниками, бо зазвичай вони здатні зрозуміти Святе Письмо українською чи російською мовами.
За його словами дехто вважає, що немає сенсу перекладати Біблію спеціально для ромів, які є нашими співвітчизниками, бо зазвичай вони здатні зрозуміти Святе Письмо українською чи російською мовами. Проте подібне ставлення є проявом несправедливості до народів, які становлять меншість.
«Ми мали багато свідчень, що роми глибше та змістовніше розуміли слово Боже, коли воно проповідувалось їхньою мовою», – підкреслив Анатолій.
Також він розповів як долучився до Місії «Перекладачі Біблії України».
Після 15 років служіння пастором, він став відчувати кризу, бо нічого нового не міг дати своїй громаді. Саме тоді надійшла цікава та специфічна пропозиція – очолити проєкт із перекладу Письма ромськими мовами. З’явилася перспектива стати місіонером, і для цього не треба їхати кудись далеко, наприклад, в Африку, згадує він.
«Я завжди вважав, що перекладати Біблію іншими мовами є справою благородною. Щоби розпізнати, чи дійсно Бог кличе мене до цієї праці важливо було побувати серед ромів, поспілкуватися з ними.
Невдовзі випала нагода: ромський пастор Руслан Сурмай запросив відвідати закарпатські міста Перечин і Ужгород. У тамтешніх ромських таборах і християнських церквах руйнувалися мої стереотипні уявлення про ромів. Зворушило те, як вони вірять в Бога, як моляться та прославляють Його, як талановито співають і танцюють», – повідомляє Анатолій.
Він мав згоду й побувати в родинах ромів. Вони молилися там за ромів, за їхнє благословення. Анатолій дізнався про невідому йому Україну, побачивши, як бідно живуть великі родини, у дуже маленьких хатинках, схожих на картонні коробки. Руслан Сурмай відповідає за 8 ромських церков Закарпаття, бувши пастором двох із них у таборах в Ужгороді та Перечині. Всюди, де вони побували, Руслан представляв Анатолія як того, хто відповідає за переклад Біблії ромськими мовами. Це дещо бентежило майбутнього керівник проєкту із перекладу Біблії, оскільки на той момент він ще не прийняв остаточного рішення.
«Хочу розповісти про фінал закарпатської поїздки, який виявився несподівано зворушливим, – продовжив Анатолій. – Щойно дізнавшись, що ми вирушаємо вже додому, табір активізувався: винесли музичну апаратуру та колонки. Роми заспівали свої предивні народні пісні. Дівчата та хлопці, одягнені в національні вбрання, влаштували народні танці. Здавалося, що їх виконував увесь табір. Дорогою до залізничного вокзалу Руслан Сурмай розповів, що чимало різних гостей відвідали ті поселення ромів. Були серед них і представники багатих місій, здатних фінансувати навіть будівлю нового житла для них. Роми знали про це, але табір нікого так не вітав, як мене: запальними співом і танцями. Вже в потязі додому я зрозумів, що залишив у ромському поселенні своє серце».
Він згоден, що роми прийняли його як свого. І ймовірно, той танок був реакцією табору на звістку від пастора, що я відповідаю за переклад Біблії ромськими мовами.
«Я люблю ромський народ, і дякую Богу за це відчуття, що живе в моєму серці. Воно виявляється у безмежній прихильності до ромів, у радості від кожної можливості допомогти їм. Я пробачаю ромам усе те, за що інколи їх не люблять представники інших народів. Особливо великою честю вважаю працювати для того, щоби роми мали Біблію мовою серця», – підкреслив керівник проєкту.
Анатолій розповів, що взагалі ромські церкви відчувають жагу до слова Божого рідною мовою. Під час закарпатських зустрічей з пасторами місцевих ромських церков він дізнався, що там зазвичай і співають, і моляться, і проповідують ромською мовою. Проте читати Біблію доводиться у російському чи українському перекладі. Він вважає, що це несправедливо, бо роми – народ, у якого, як і в інших, має бути Святе Письмо його мовою.
На питання як би він прокоментувати твердження, яке сказав у нещодавньому інтерв’ю директор місії «Перекладачі Біблії України» Валентин Синій, що кожен народ, який залишився без Євангелія, без доступу до світової церкви, без доступу до духовного вчення своєю рідною мовою, втрачає можливості зберегти її, Анатолій відповів:
«Брак писемних і усних духовних джерел рідною мовою – проблема, яка є особливо відчутною у ромському середовищі. В Ужгороді один із пасторів-ромів розповів мені, що він уже звик до Біблії у перекладі російською чи українською мовою, а для читання ромською доводиться сильніше напружувати мізки. Це ознака того, що ромські діалекти легко розчиняються у мовному середовищі іншого народу й інколи втрачаються.
На Закарпатті, наприклад, проживає велика група ромів, які спілкуються українською, угорською, російською, бо своєї вже не мають. Серед ромів, на жаль, не дуже багато високоосвічених людей. Такими є громадські діячі. Не всі серед них є релігійними, але ці люди дуже добре розуміють цінність перекладу Святого Письма ромськими мовами. Вони усвідомлюють, що Біблія як літературна пам’ятка здатна зберегти мову, а разом із мовою – і національну ідентичність ромів», – відповів Анатолій.
Він вважає слушною думкою, яку висловив ромський посередник пастор одеської церкви «Шлях Любові» Максим Джум, що «Євангеліє змінює людей. Якщо ж є духовне оновлення, то вони славлять Господа, чинять добро для своїх родин і для суспільства».
«Блага Звістка завжди була дієвою ідеєю, спроможною змінювати націю та кожну людину зсередини, її світогляд, на який дуже сильно впливає культура. В Україні ми бачили багато свідчень, коли це відбувається серед ромського народу. Люди полишають кримінал і наркотики, стають справжніми християнами, добрими сім’янинами тощо», – підкреслив керівник проєкту.
Він згадав про одну історію із Дніпровщини, яку розповів йому ром-вірянин, на ім’я Рома.
Він разом зі своєю дружиною споживав наркотики та продавав їх у власному домі. Це район, відомий у Кривому Розі під назвою «шанхай». Раніше він був дуже кримінальним, там нелегально торгували наркотичними засобами та зброєю. Прості люди боялися заходити до «шанхаю». Рома став першим, хто навернувся до Бога. Коли його жінка з вікна їхнього будинку збувала «товар» наркоманам, які вишикувались у чергу, Рома стояв поруч і кожного покупця закликав покаятись і кинути наркотики.
Дружина спочатку лаяла свого чоловіка за перешкоджання бізнесу, проте згодом і вона прийняла до свого серця Ісуса Христа. Врешті-решт їхня оселя стала місцем зібрання невеликої домашньої церкви.
Переважно до подружжя приходили роми, котрі хотіли позбутися залежності від наркотиків. Чимало з них полишили цей і інші гріхи. Вони навернулися до Бога. Згодом змінився і «шанхай», і нині він уже не такий небезпечний і кримінальний.
Анатолій впевнений, що є багато й інших свідчень того, як віра впливала на ромів. Наприклад, у Мукачеві, що на Закарпатті, є їхні поселення – табори. Там були геть антисанітарні умови. Оселі не мали навіть туалетів. Відвідуючи ці табори, місцевий пастор Сергій Балюк разом із помічниками проповідували там Євангеліє. Місіонери пояснювали також, що у справжнього християнина має бути вбиральня хоча б в городі. Культура життя у цих поселеннях незабаром значно покращилась.
Анатолію відомо, що найпершими результатами праці перекладачів стали видані друком невеличкі фрагменти зі Святого Письма. Це були Різдвяна та Пасхальна історії – відповідні євангельські тексти від Луки та від Івана, а так само календарі з цитатами із Біблії ромськими мовами. На Дніпровщині, Харківщині, Одещині й у Закарпатті, – всюди роми-християни дуже зраділи їхнім духовним подарункам.
Одна ромська жінка розповіла, що 10 років поспіль відвідує українську церкву, але по-справжньому глибоко зрозуміла суть події, що відбулась у Віфлеємі лише тоді, коли отримала Різдвяну історію рідною їй мовою.
«Цікавим є ще одне свідчення, – згадує Анатолій. − Ромська церква у Кривому Розі, що на Дніпровщині, зазвичай щороку поповнюється 8-10 новими вірянами, а влітку 2018-го водне хрещення прийняли вже 45 людей. Як розповів нам місцевий пастор Станіслав Павленков, він був приємно здивований такими змінами. Після спілкування із новонаверненими стало зрозуміло, що на їхнє рішення вплинули саме вірші зі Святого Письма, надруковані ромською мовою у християнських календарях, виданих місією “Перекладачі Біблії України”».
Керівник проєкту зауважив, що варто зважати на те, що в Україні існує певний культурний бар’єр між ромами й українцями. Святе Письмо мовою серця завжди стає мостом між народом і церквою. Вперше в житті зустрівшись зі Словом Божим рідною мовою, роми прийняли Ісуса до свого серця. «Це наш ромський Христос, це наше ромське християнство», – такими словами вони свідчать про свою віру.
Організатори інтерв’ю згадали слова богословського редактора Дмитра Вакаренко, представляючи «О Лошано Гаюэри катар Лука – Євангеліє від Луки» нещодавно в Одесі: «Слово Боже, перекладене мовою серця, стало для ромів дуже близьким, рідним і доступним». Він разом із дружиною Золушкою є перекладачами цієї книги Біблії, вперше у світі виданої кримсько-ромською мовою.
На питання хто ще в Україні займається перекладом Святого письма для ромів, Анатолій відповів, що безпосередньо ентузіастів, які нині професійно працюють на цій ниві, небагато. Серед них – уже згаданий мешканець Кривого Рогу ром-влах Станіслав Павленков, який навернувся до Христа у місцях позбавлення волі, де помирав від хвороби. Він пообіцяв Богу, що якщо не помре тоді, то все життя присвятить Господу. Так і вчинив. Коли звільнився, прийшов до української п’ятидесятницької церкви, де згодом став дияконом. Однак Станіслава завжди тягнуло до свого народу, який без Благої Звістки гинув у гріхах. Він узяв під свою духовну опіку ту частину міста, де мешкали роми, і вони почали навертатися. Зараз у тому районі є великий молитовний будинок, де збирається суто ромська церква, в якій 240 дорослих і 250 дітей.
Через вплив церкви понад 200 ромів почали відвідувати загальноосвітні школи.
Пастор Станіслав є шанованим і громадою, і владою Кривого Рогу. До нього завжди звертаються за підтримкою у розв’язанні ромських питань міста. Станіслав співпрацює з місією з 2016 року й уже переклав влашською мовою Євангеліє від Луки, завершує роботу над книгою «Дії Апостолів».
У взаємодії з ним богословським редагуванням займається українець, баптист Сергій Березовський, який мешкає у Кременчуці, що на Полтавщині. Сергій є великим здобутком для місії «Перекладачі Біблії України», бо має відповідну теологічну освіту, добре знається на давньогрецькій мові, якою був написаний Новий Заповіт. Він практично самотужки вивчив влашську мову ромів і сформував правила її граматики. За власною ініціативою Сергій багато років поспіль провадить благовістя серед ромських родин міста.
Перекладом Святого Письма мовою закарпатських ромів займаються так само вже згаданий ромський пастор Руслан Сурмай і його дружина Ірина. Вони у своїй церкві вже впровадили читання Біблії ромською мовою, а на Різдво й інші християнські свята влаштовують невеличкі тематичні постановки з використанням перекладеного тексту Євангелія від Луки.
А ще Анатолій розповів про фахові нюанси історії перекладу Слова Божого ромськими мовами.
«Цю працю Місія «Перекладачі Біблії України» розпочала у 2016-му році за підтримки Вищого духовного навчального закладу «Таврійський християнський інститут». Тоді ми ще не мали достатніх знань, як правильно потрібно перекладати Біблію. Взагалі кожен текст перекладу потребує багаторазової перевірки на богословському, літературному, змістовному та філологічному рівнях», – згадує він.
«Нам бракувало насамперед біблійного консультанта, який, маючи достатньо високий і підтверджений статус, кожні слово, літеру, кому та крапку пропускав би скрізь свій аналіз, – продовжив Анатолій. –Дякувати Богу, за цю роботу взявся Євген Швед. Він родом з України, нині проживає в США. Євген керував перекладом Біблії кримськотатарською мовою, який успішно завершився понад 4 роки тому. Це видання освічені представники кримських татар, мусульмани вважають літературною пам’яткою їхньої мови. Наш консультант буквально, як тренер, узяв за руку кожного перекладача та богословського редактора та повів дорогою пізнання».
Тому «Євангеліє від Луки» кримсько-ромською мовою, доповнив він, побачило світ аж через 4 роки. Здобувши цей досвід, перекладати книгу «Дії Апостолів» було значно простіше. Ця праця зайняла менш як рік, і вона вже на фінальній стадії.
Також відомо, що вже завершуються роботи з озвучення кримсько-ромською мовою фільму «Ісус». Керівник проєкту відповів наскільки важливою є такого роду діяльність:
«Наразі, на жаль, на фінальній стадії лише робота над сценарієм. Значно загальмували нашу працю карантинні обмеження, пов’язані з пандемією COVID-19. Озвучування кінострічки в студії, з «акторами» ще попереду, невідома навіть дата його початку. Отже, роботи ще багато».
За словами Анатолія, вони активно займаються виготовленням християнської аудіо- та відеопродукції ромськими мовами. Запроваджено серію відеозаписів читання Біблії у перекладі з викладом їх на відеоканалі Місії.
«Така діяльність є особливо актуальною тому, що, на жаль, ромська культура переважно є усною, побутовою, а читання й освіта в ній лише розвиваються. Натомість роми із задоволенням дивляться художні та мультиплікаційні фільми, слухають звукозаписи. Враховуючи цю особливість, наша Місія «Перекладачі Біблії України» вже працює над тим, щоб усі перекладені біблійні книги мали й повні аудіоверсії та були доступні всім охочим, у тому числі на спеціальних вебсайтах», – підсумував Анатолій.
