Україна створила «підпільну мережу» для повернення викрадених Росією дітей

Українські волонтери організували таємну мережу порятунку дітей, незаконно вивезених до Росії та на окуповані території. Завдяки цим операціям уже тисячі неповнолітніх змогли повернутися додому, часто ризикуючи життям.

Джерело: CNN

Втеча з російського військового училища

Ростислав Лавров знав, що мусить тікати. Після окупації його рідного міста в Херсонській області російські війська відправили 16-річного підлітка до військово-морської академії в окупованому Криму. Там йому навіть намагалися видати нове — російське — свідоцтво про народження, щоб закріпити його «перетворення» на громадянина РФ.

У жовтні 2023 року він таємно залишив гуртожиток і розпочав небезпечну подорож до України. Сьогодні 19-річний юнак живе в Києві й належить до приблизно 2 тисяч дітей та підлітків, які змогли повернутися з Росії, Білорусі або окупованих територій.

Більшість із них, як і Лавров, були змушені діяти нелегально, адже отримати дозвіл Росії на виїзд майже неможливо.

«Я вибрав день, коли мав заняття в іншому корпусі. Встав зранку, одягнув форму і поводився як завжди, щоб усі думали, що йду на навчання», — розповів він.
«Я нічого не взяв із собою, щоб не привертати уваги. На блокпостах було страшно, але я намагався не показувати цього».

Подорож тривала приблизно два дні. Згодом він дізнався, що російська влада оголосила його «зниклим і розшукуваним».

«Спецоперація для кожної дитини»

Втечу організувала благодійна організація Save Ukraine, яка займається порятунком дітей із територій під контролем Росії.

Її засновник, колишній дитячий омбудсмен Микола Кулеба, називає кожну таку операцію унікальною.

«Це як спецоперація для кожної дитини. Ми не працюємо з російською владою, тому що це дуже небезпечно», — сказав він.

За його словами, щойно Москва дізнається, що Україна намагається повернути конкретну дитину, вона робить усе можливе, щоб цьому завадити.

Кулеба описує мережу порятунку як «підпільну залізницю» — за аналогією з історичною системою втеч рабів у США.

Станом на кінець лютого організація повернула 1 162 дітей.

Материнська боротьба за синів

Юлія Дворниченко пережила подібні перешкоди. У 2021 році її заарештували в окупованому Торезі, звинувативши у шпигунстві. Погрожуючи відправити її синів до російського дитбудинку, окупанти змусили її підписати фальшиве зізнання.

Через півтора року її звільнили під час обміну полоненими, але діти залишилися на окупованій території та в Росії.

Російська сторона спочатку обіцяла повернути молодшого сина під час обміну, але цього не сталося. Зрештою довелося вдатися до підроблених документів, щоб старший син зміг забрати брата.

«Вони вже не були тими дітьми, яких я пам’ятала… Це було і радісно, і сумно. Сумно, бо час було втрачено», — сказала вона після возз’єднання.

Тисячі дітей досі залишаються під окупацією

Україна ідентифікувала близько 20 000 дітей, яких було примусово депортовано або незаконно переміщено до Росії та Білорусі. Багатьох відправили до таборів «перевиховання» або передали в російські сім’ї.

У 2023 році Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт президента РФ Володимира Путіна та російської уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової за їхню роль у цих депортаціях.

Водночас понад 1,6 мільйона українських дітей залишаються на окупованих територіях, де, за словами омбудсмена Дмитра Лубінця, їх змушують навчатися у російських школах — «машинах індоктринації».

Пропаганда та мілітаризація дітей

19-річний юнак, який назвався Тарасом, розповів, що в окупації дітей готують до військової служби.

«Їм дають автомати, змушують розбирати і збирати їх. У школах їх одягають у форму і проводять тренування», — сказав він.

Тим, хто не отримав російський паспорт або не ходить до школи, загрожує примусове вивезення до спеціальних закладів.

Після небезпечної втечі за допомогою Save Ukraine Тарас дістався підконтрольної Україні території, де волонтери зустріли його з державним прапором.

«Світило сонце, і я написав мамі: “Все, мамо, я вдома”», — згадує він.

Боротьба за майбутнє покоління

Волонтери підкреслюють, що діти, які тривалий час перебувають під окупацією, піддаються сильній пропаганді.

«Вони ростуть і отруюються пропагандою. Багатьом промили мізки», — каже Кулеба.

У київському офісі Save Ukraine зберігаються десятки українських прапорів — для дітей, яких ще тільки планують врятувати.

Читайте також:

Please support us Газета Слово про Слово on Patreon!
Exit mobile version