Святкування Трійці або Дня П’ятидесятниці – данина християнським традиціям чи ще одна причина відпочити, гарно вбратися до церкви, згадати, що баптисти вірять в Духа Святого та зустрітися на посиденьки з друзями після служіння?
Якщо в вашій церкві проповідується про Духа і Його дію в житті віруючих лише на П’ятидесятницю, то варто придивитися уважніше не лише до вчення п’ятидесятників, а й до акцентів Святого Письма. Чому саме свято Трійці, коли в сходженні Духа на учнів Ісуса проголошується віра в триєдиного Бога Отця, Сина і Духа Святого, є епохальним для християнського вчення і життя?
Розпочнемо з Ісуса. За словами Джеймса Данна, «як Ісус увійшов у нову еру та завіт через хрещення Духом в Йордані, таким же чином учні слідували за Ним в П’ятидесятницю» (James Dunn, Baptism in the Holy Spirit).
Данн пояснює, що Ісус мав хрестити Духом Святим і вогнем, як казав Іван Хреститель (Лк. 3:16). Але для грішних людей хрещення вогнем означало б загибель. Тому Ісус сам був хрещений Духом і вогнем від Івана та на хресті (Лк. 12:49-50), для того, щоб Ісус міг хрестити учнів лише Духом, а не вогнем (Дії 1:5).
В П’ятидесятницю учні Ісуса ввійшли в нове життя, нову еру й отримали Духа, який до того часу був здобутком лише Христа. Смерть і воскресіння Ісуса вирішували лише частину проблеми людей (гріховне становище) і не мали б тієї ефективності для нас без дару Духа Святого. Бо Христос і Його життя набуваються вірою через Святого Духа (Рим. 8:2, 9).
П’ятидесятниця – це не лише продовження справи спасіння Ісуса, а й початок нової ери Духа. Цікаво, що Лука завершив своє Євангеліє вознесінням Христа, а наступну книгу розпочав із вознесіння і хрещення Духом, вказуючи, що вознесіння – це кінець історії Ісуса і початок історії Духа. Навіть в описі вознесіння на пришестя Духа робиться суттєвий наголос (Дії 1:5, 8). До того як Дух зійшов на учнів, вибір залежав від стосунків з Ісусом і жеребу (Дії 1:21-26), а після – від стосунків із Духом і від самого Духа (Дії 6:3; 13:2).
Саме після П’ятидесятниці для послідовників Ісуса розпочалась принципово нова диспенсація, або новий вік. Дар Духа і прощення гріхів в Христі – це сповнення завітної обітниці Аврааму, згідно з якою всі народи отримають благословення (Дії 2:38-39).
Тому діяльність Духа – є основою нового завіту і виконання закону, написаного на серцях (Єр. 31:33), тобто надання Духа подібно втіленню нової Тори в житті віруючих.
П’ятидесятниця – це початок віку Церкви і місії. До сходження Духа місія не розпочалася навіть на першому етапі (Дії 1:8), а після сходження Духа всесвітня місія розпочалася на всіх етапах одночасно, коли Євангеліє було проповідано всім народам під небом (Дії 2:5). Апостольське вчення, спільність, хрещення в ім’я Ісуса і хліболамання, які визначають християнську церкву, розпочалися після сходження Духа (Дії 2:41-42).
Всі вищенаведені аспекти вказують, що 120 учнів Ісуса стали християнами в новозавітному сенсі в День П’ятидесятниці. Саме тоді вони прийняли Духа Сина Його, щоб називати Бога «Авва» (Гал. 4:6). Як писав Джонстон: «по інший бік П’ятидесятниці немає справжнього християнства». З одного боку, П’ятидесятниця – унікальна подія і не може бути відтворена, а з іншого боку, досвід набуття Духа може й має відтворюватися в житті кожного християнина. Хрещення Духом відбувається одноразово, на відміну від постійного сповнення Духом для служіння й місії (Дії 2:4; 4:8, 31; Єф. 5:18).
Читайте також:
Отже, святкування П’ятидесятниці має не лише богословське значення як визнання дії Трійці в історії. Воно має практичне значення, бо немає духовного життя християнина без постійної залежності від Духа. Де можна очікувати силу для боротьби з гріхом і досягнення народів Євангелієм як не в Дусі? Навіть назвати Бога «Отцем», а Ісуса «Господом» неможливо без Духа (Рим. 8:15; 1 Кор. 12:3). Зі всією любов’ю до п’ятидесятників, варто зазначити, що не потрібно бути п’ятидесятником, щоб цінувати і покладатись на Духа Святого, достатньо добре вивчати Писання.
Джерело: facebook.com/kyivseminary
