Як зазначає видання Дзеркало тижня ZN.UA у лютому 2026 року у Вашингтоні в межах Ukrainian Week у Museum of the Bible відбувся україно-американський форум науки та освіти.
Ключовими спільними цінностями України та США згідно Світового дослідження цінностей є свобода, важливість Бога та сімʼя.
У цьому контексті дискусія за участю Станіслава Грунтковського, співавтора наукової монографії з нобелівським лауреатом Верноном Смітом «Реформація. Успіх Європи та шанс для України» викликала великий резонанс серед вчених, української діаспори та урядовців МОН та Посольства.
До Вашої уваги – повний текст промови Станіслава Грунтковського.
Вітаю поважних учасників Форуму науки і освіти Українського тижня у Вашингтоні, округ Колумбія!
У своєму виступі хочу тихо прокричати: на планеті Земля є місце, де відбувається найважливіше і найдоленосніше. І це не Овальний кабінет Білого дому, а кухня, спальня, дитяча кімната вашого дому.
Гармонійна сім’я є найважливішим фактором продуктивності. Ось вам три аргументи.
Аргумент перший: якість стосунків визначає якість життя
Harvard Study of Adult Development — це одне з найавторитетніших досліджень у світі, яке розпочалося ще у 1938 році. Понад вісімдесят років науковці спостерігали за життям кількох сотень людей, регулярно аналізуючи фізичне здоров’я, психічний стан, кар’єру, сімейні та соціальні стосунки і навіть старіння мозку.
Це не опитування з Інстаграму, це медичні тести, глибинні інтерв’ю, міжпоколінні дані.
Висновок, який команда дослідження формулює дуже послідовно: якість близьких і стабільних стосунків є найсильнішим предиктором довготривалого благополуччя, здоров’я та стійкої професійної реалізації. І ключова деталь: важливі не гроші, не статус, не IQ і навіть не кількість контактів, а саме якість стабільних, надійних стосунків, і в першу чергу — в сім’ї.
Для вченого надійні зв’язки — це психоемоційний буфер безпеки, який дозволяє ризикувати в науці, витримувати критику, провали, дедлайни й невизначеність.
Аргумент другий: когнітивне навантаження
Теорії робочої пам’яті Алана Бадделі та когнітивного навантаження Джона Свеллера пояснюють просту річ: робоча пам’ять обмежена, вона не розширюється від сили волі. Коли значна частина когнітивних ресурсів постійно зайнята хронічними сімейними конфліктами, невизначеністю у стосунках, емоційною самотністю, людині стає складно глибоко читати, аналізувати складні дані, мислити стратегічно. Падає креативність, з’являється формальний підхід: відпрацював — і досить.
Є популярна фраза: «Я не беру особисті проблеми на роботу». Це приблизно так само реально, як «я не беру гравітацію в офіс». Мозок не має кнопки mute для емоцій.
Гармонійна сім’я створює когнітивний ресурс, вільну оперативну пам’ять для роботи, а не для постійного внутрішнього гасіння пожеж. А коли цього ресурсу немає, ми отримуємо нескінченні дрібні помилки, втрату концентрації, потребу ще раз перечитати і відчуття, що мозок не тримає складність.
Аргумент третій: стрес і кортизол
Нейробіологія давно показала: тривалий міжособистісний стрес, особливо сімейний, підвищує рівень кортизолу, а кортизол погіршує сон, знижує імунітет, зменшує здатність до довгострокового планування. Для науковця це означає короткі горизонти мислення, втрату сміливих ідей, емоційне вигорання.
Мозок у хронічному стресі працює в режимі виживання, а наука потребує режиму перспективи. Кортизол — це гормон, який пояснює, чому люди з трьома дипломами іноді приймають рішення, як втомлені підлітки. Імовірно, ви чули про шкалу стресу Холмса – Рая. У ній є список із сорока трьох життєвих подій великої сили, переважно негативно забарвлених подій.
Так ось, у 100 балів вони оцінили смерть чоловіка чи дружини. Це найбільший емоційний біль.
У 73 бали оцінили розлучення,
65 балів — подружню розлуку.
А з позитивних подій найбільший вплив у цій шкалі присвоєно, і це 50 балів, — одруженню, заміжжю; 45 балів — примиренню подружжя.
Висновок: все найважливіше відбувається не в Овальному кабінеті, а в спальні, на кухні, в дитячій кімнаті. Саме це визначає, що потім відбувається в овальному та інших кабінетах.
Академічне середовище і сімейні проблеми
Тепер як виглядають сімейні проблеми саме в академічному середовищі? У викладачів і науковців найчастіше це перевантаженість. І тут я дозволю собі ще один текст, який дуже точно описує академічний стиль життя, який я зазвичай цитую не як богослов, не як церковний служитель, а як сімейний консультант:
«Даремно ви рано встаєте, пізно лягаєте, їсте хліб тяжкої праці; улюбленому своєму Він дає сон» (Псалом 127:1–2).
Якщо перекласти це з біблійної мови на сучасну академічну, сенс звучить так: цінність людини не зводиться до її продуктивності. Можна ще раз? Цінність людини не зводиться до її продуктивності. Хто так вирішив? Творець.
Постійний режим «рано встав, пізно ліг, ще трохи попрацював» поступово руйнує не лише сім’ю, але і здатність мислити глибоко.
Сон, відновлення, межі — це не слабкість, а умова довготривалої інтелектуальної роботи.
Академічна робота — це професія, де немає чіткого «до сімнадцятої». Лекції, підготовка, перевірка, статті, гранти, звіти, комітети — все це часто після основної роботи.
У підсумку сім’я отримує людину фізично присутню, але психологічно відсутню. Ви це знаєте. Можна бути вдома, але головою — в рецензіях, дедлайнах, у таблицях з результатами…
Питання про успіх і ціну виснаження
І я завершую простим, але принциповим питанням про цю частину життя, яке поставив навіть не я, а сам Ісус Христос:
«Яка користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душі своїй зашкодить?» (Марка 8:36).
Якщо перекласти це на академічну мову, питання звучить так: що дає успіх, рейтинги, публікації, гранти, якщо вони досягаються ціною внутрішнього виснаження, зруйнованих стосунків і втрати сенсу?
Компетентність без любові
Але є ще один текст, який, на мою думку, надзвичайно точно описує те, що сьогодні відбувається в академічному світі, і який я хочу подати, даруйте, не як релігійний заклик, а як таку собі антропологічну діагностику.
Знамениті слова гіганта, інтелектуала першого століття Савла Тарсянина, якого ми знаємо як апостола Павла.
Перше послання до коринтян,
13:2: «Коли я говорю мовами людськими й ангельськими, коли маю всі знання, всі компетенції, а любові не маю, я ніщо».
-
Обов’язок без любові робить людину дратівливою.
-
Відповідальність без любові робить людину безцеремонною.
-
Справедливість без любові робить жорсткою.
-
Правда без любові робить критиканом.
-
Вихованість без любові робить лицемірним.
-
Розум без любові робить хитрим.
-
Привітність без любові робить нещирим.
-
Компетентність без любові робить непоступливим.
-
Влада без любові робить тираном.
-
Багатство без любові робить жадібним, і навіть віра без любові робить людину фанатичною.
Без справжньої любові людина стає страшною. Ми готуємо лише фахівців чи людей, здатних жити, працювати й не ламатися, здатних любити?
Що таке академічне капеланство
Академічне капеланство — це відповідь університету, який обирає друге. Академічне капеланство — це конфіденційна підтримка для студентів, викладачів і працівників університету у складних життєвих обставинах, сімейних конфліктах, кризах сенсу, моральних дилемах, втраті, емоційному виснаженні.
Особливість цього формату — відсутність діагностування, неформальний характер спілкування і фокус на цілісності людини.
Капелан не ставить діагноз і не лікує, як клініцист, — він створює простір, де людину можна почути, стабілізувати, допомогти їй зібратися і, за потреби, скерувати далі до фахівця.
Це не релігійний контроль і не конкуренція психологам. Капелан працює з життєвим контекстом, сенсом, моральними дилемами.
Часто капелан — це той, до кого звертаються раніше, ніж проблема стає клінічною. Це вхідні двері для допомоги, де бар’єр нижчий, а сором і страх менші.
І пам’ятаймо, що ніякий успіх зовні не компенсує банкрутство у власній сім’ї. Тож любімо по-справжньому!
Читайте також:
