Перефразуємо питання: не з чим, а як його їдять? Тут не про буквальне, а про моральне і духовне. Пастор поставлений Богом, щоб доглядати за Христовою нареченою – церквою. Але хіба це легке завдання, коли ми на постійному полі духовної битви, та й сама наречена тікає з під вінця?
Пасторство – це не ланка в церковній кар’єрі й не галочка, якої треба досягнути. І не «святі погони», які автоматично заставляють всіх підпорядковуватися наказам.
Пасторство – це постійні виклики, глибокі сердечні переживання, молитовні сльози й вантаж відповідальності за серця прихожан церкви.
Пастори – не міфічні супергерої, які завжди «зодягнені в повну Божу зброю». Ні, це дійсно прості ЛЮДИ, котрі мають свої мрії, житейські труднощі, злети й падіння, хвилювання. А всі підводні камені цього покликання на собі відчувають їхні найближчі – дружини та діти.
Та Бог благий і у Своїй суверенності не посилає більше, ніж хтось би зміг знести. Тому за кафедрою, в кабінеті, в гостях на кухні, в затишному домі або ж просто за філіжанкою кави навпроти себе ви бачите наповнену Божим духом людину.
Читайте також:
Любіть своїх пасторів, моліться за них, благословляйте різними способами. Будьте вдячними, що саме вони відгукнулися на Божий поклик, взявши колосальну відповідальність за ваше біблійне навчання та настанову у вірі!
Джерело: facebook.com/golgothalutsk
