Після окупації частини територій України російськими військами, релігійне життя там зазнало глибокої трансформації та репресій. Згідно з розслідуванням видання «Новая газета Европа», на тимчасово окупованих територіях чотирьох областей кількість релігійних громад скоротилася з 1967 до 902. Особливо жорстко переслідуються церкви, які не визнають зверхність Московського патріархату.
Джерело: radiosvoboda
Знищення парафій Православної церкви України та католиків
На окупованих територіях повністю знищені парафії Православної церкви України (ПЦУ), яка має автокефальний статус і не підпорядковується Москві. Жодна з 49 громад Української греко-католицької церкви не залишилась у дії, а з 15 парафій Римсько-католицької церкви — функціонує лише одна.
Натомість, церкви, що входять до складу РПЦ або перейшли під її контроль, здебільшого зберегли свою присутність, хоча й зазнали скорочення. Так, кількість парафій УПЦ (що формально заявила про незалежність від РПЦ, але не має юридичного підтвердження) зменшилась у 1,4 раза. Найбільших втрат зазнали протестантські церкви — у 3,6 раза.
Захоплення храмів, репресії та наруга над святинями
Російські військові та окупаційна влада захоплюють храми ПЦУ, перетворюючи їх на морги, концертні зали чи адміністративні приміщення. Наприклад, храм ПЦУ в Маріуполі був захоплений РПЦ, у Новоазовському районі в храмі ПЦУ зробили морг, а церкву протестантів у Мелітополі окупанти використовують як концертний зал для військових.
Журналісти зазначають, що жодного правового обґрунтування для репресій проти релігійних громад не надається, натомість священників переслідують, затримують і піддають насильству.
Боротьба за духовну ідентичність
Українська влада ще у 2024 році ухвалила рішення про заборону релігійних організацій, які мають підлеглість чи єдність з російськими структурами. Закон, підписаний президентом Володимиром Зеленським, фактично забороняє діяльність УПЦ (МП), яка хоч і декларувала «незалежність» від РПЦ, досі перебуває в молитовній єдності з Московським патріархатом.
Ситуація, яку фіксують журналісти, — це не просто статистика, а свідчення глибокої духовної війни, яка точиться паралельно зі збройною агресією.
Тотальне знищення парафій ПЦУ, католицьких і протестантських громад на окупованих територіях — це не просто релігійна дискримінація, а свідоме насадження духовної монополії Московського патріархату, що супроводжується репресіями, насильством і спотворенням християнської істини. Це вимагає міжнародної реакції, зокрема з боку релігійних та правозахисних організацій.
