Російська Федерація ініціювала кримінальні переслідування проти понад сотні іноземних громадян, звинувативши їх у декомунізації – процесі, що викликав гостру реакцію Кремля і підкреслив значення радянської спадщини для сучасної Росії.
Джерело: prm.ua
Російська Федерація внесла до списку розшуку понад сто іноземних громадян, які активно брали участь у процесах декомунізації у своїх державах, включаючи представників України, Польщі, Литви, Латвії, та Естонії. За їхні дії щодо демонтажу та пошкодження пам’ятників радянським воїнам були ініційовані кримінальні переслідування. Цю інформацію оприлюднило Радіо Свобода, посилаючись на дані з російського ЗМІ ТАСС.
Серед видатних осіб, які опинилися під увагою російської влади, знаходяться прем’єр-міністр Естонії Кая Каллас, колишній міністр внутрішніх справ Латвії Марія Голубєва, міністр культури Литви Симонас Кайріс, а також мери Рівного та Луцька – Олександр Третяк і Ігор Поліщук відповідно.
Попри те, що дії російських слідчих часто викликають здивування, цей випадок відображає глибоку прив’язаність сучасної Росії до радянської спадщини. Знищення пам’ятників та перейменування вулиць спричинили гостру реакцію у Кремлі, де процес декомунізації був охарактеризований як зневага до історичної пам’яті, за словами прес-секретаря Кремля Дмитра Пєскова.
Україна розпочала офіційний процес декомунізації навесні 2015 року, який продовжується і досі. Цей процес є ключовим кроком у відмові від радянського культурного та політичного впливу, символізуючи прагнення до незалежності, свободи та відкидання тоталітарної ідеології.
З початком повномасштабного вторгнення Росії, декомунізація набула нового розмаху в країнах Балтії, де було демонтовано численні пам’ятники комуністичної епохи, що викликало різку негативну реакцію з боку Кремля, оскільки це сприймалося як відмова від радянської спадщини.
Читайте також:
Для народів, які найбільше постраждали від радянського режиму, декомунізація стала символом відмови від імперських амбіцій та духовного відродження. Незважаючи на спроби Росії представити себе як християнську державу, за цією риторикою часто криється збереження тоталітарних традицій, проти яких виступають пострадянські країни.
