В Україні представили результати масштабного соціологічного моніторингу релігійності, який триває вже 25 років. Дослідження Центру Разумкова показує, що частка українців, які називають себе віруючими, зросла з 58% у 2000 році до приблизно 70% нині, а довіра до церкви залишається стабільно високою — близько 60%. Водночас війна, суспільні трансформації та зміни у конфесійному середовищі суттєво вплинули на релігійне життя країни.
Джерело: ДЕСС
25 років системного моніторингу релігійності
Ще у 2000 році Центр Разумкова започаткував перше в незалежній Україні масштабне дослідження, присвячене релігійності населення та взаєминам між державою, церквою і суспільством. Відтоді опитування проводяться регулярно і стали довготривалим моніторингом церковно-релігійної ситуації.
Президент Центру Разумкова Юрій Якименко, який модерував презентацію результатів, наголосив, що безперервність цих досліджень дозволяє аналізувати не лише окремі показники, а й ширші суспільні процеси — зміну рівня релігійності, довіри до церкви та трансформацію міжконфесійних відносин.
Українська релігійність у європейському контексті
Голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський зазначив, що українська релігійність загалом відповідає європейській моделі.
За його словами, Україна не належить до найбільш релігійних країн Європи, таких як Мальта чи Польща, але й не демонструє глибокої секуляризації, характерної для частини північних держав. За сукупністю показників — самоідентифікації, релігійних практик і довіри до церкви — українське суспільство знаходиться приблизно посередині європейського спектра.
Більше українців називають себе віруючими
За словами заступника директора соціологічної служби Центру Разумкова Михайла Міщенка, одна з ключових тенденцій за 25 років — поступове зростання частки людей, які ідентифікують себе як віруючі.
-
58% українців називали себе віруючими у 2000 році
-
близько 70% — у 2025 році
Показники релігійної самоідентифікації зростали у періоди суспільних криз — зокрема після 2014 року та на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.
Крім того, приблизно 25% опитаних заявили, що після початку великої війни стали більш релігійними. Особливо помітна ця тенденція серед учасників бойових дій.
Не всі віруючі є членами релігійних громад
Попри високий рівень релігійної самоідентифікації, активна участь у житті церковних громад значно нижча.
-
лише 29% українців вважають себе членами конкретної релігійної громади
-
приблизно 50% відвідують церкву хоча б іноді
-
близько 25% роблять це регулярно
Більшість із тих, хто ідентифікує себе з церковними громадами, належать до Православної церкви України (ПЦУ) або Української греко-католицької церкви.
Конфесійна структура також змінюється
За останні роки помітні зміни відбулися у конфесійному вимірі.
Зокрема:
-
42% православних українців сьогодні ідентифікують себе з Православною церквою України
-
частка тих, хто називає себе вірянами Української православної церкви Московського патріархату, скоротилася з 13% у 2021 році до приблизно 5% у 2025 році
Також зменшується кількість людей, які називають себе просто «православними» без уточнення конфесії.
Довіра до церкви залишається високою
Попри суспільні зміни, рівень довіри до церкви залишається одним із найвищих серед соціальних інститутів.
Сьогодні церкві довіряють приблизно 60% громадян. Це трохи менше, ніж у 2010 році, коли показники довіри були найвищими, однак все одно більше, ніж до більшості інших інституцій.
Водночас, як зазначають експерти, сучасне ставлення до церкви стало більш усвідомленим. Якщо у 1990-х роках вона часто сприймалася як моральний авторитет на тлі слабкості держави, то сьогодні українці оцінюють її роль більш диференційовано.
Очікування від церкви під час війни
Окрема частина дослідження присвячена ролі церков у період війни.
Більшість українців очікує від релігійних організацій:
-
психологічної підтримки людей
-
допомоги військовим
-
гуманітарної та волонтерської діяльності
-
участі у суспільній солідарності
Після 2022 року значно зросла кількість церковних громад, які активно долучилися до волонтерства та допомоги постраждалим від війни.
Релігійність і суспільна солідарність
Перший заступник голови ДЕСС Віктор Войналович звернув увагу на певну суперечність: високий рівень декларованої релігійності поєднується з відносно слабкою інституційною прив’язаністю до церков.
«Багато людей називають себе віруючими, але не пов’язують себе з конкретною церковною громадою», — зазначив він.
На його думку, важливо говорити не лише про кількість віруючих, а й про якість релігійності — тобто її здатність формувати суспільну солідарність і підтримку.
Потреба міжнародного пояснення української релігійної ситуації
Релігієзнавиця Людмила Филипович наголосила на необхідності ширше поширювати результати досліджень за кордоном.
За її словами, соціологічні дані можуть допомогти спростувати поширені за кордоном міфи про нібито «обмеження релігійної свободи» або «кінець християнства» в Україні.
Підтримка міжнародних партнерів
Проєкт багаторічного моніторингу підтримує Фонд Конрада Аденауера. Заступник директора представництва фонду в Україні Ян-Філіпп Вьольберн повідомив, що співпраця з Центром Разумкова продовжиться.
«Сильна держава завжди спирається на цінності, які формує суспільство. І християнська віра може бути однією з важливих основ розвитку незалежної держави», — підкреслив він.
Висновок
Представлений моніторинг демонструє складну, але динамічну картину релігійного життя України. Попри війну та суспільні трансформації, українці зберігають високий рівень релігійної самоідентифікації та довіри до церкви.
Довгострокові дослідження дозволяють побачити ці зміни як частину ширшої еволюції українського суспільства — його цінностей, ідентичності та ролі релігії у часи історичних випробувань.
Читайте також:
