Росія не є бастіоном традиціоналізму та релігійної свободи, як це стверджує путінський режим. Попри щотижневе відвідування релігійних служб на рівні 7%, аборти на вимогу, що фінансуються державою, до 12-го тижня вагітності та жахливий рівень корупції, Кремль підтримує постійний потік пропаганди, стверджуючи, що Росія захищає традиційні та християнські цінності від західного виродження. Цей заклик знайшов відгук серед консервативних і релігійних людей по всьому світу.
Однак політика Кремля всередині Росії та на окупованих українських територіях показує іншу картину. Насправді Володимир Путін використовує релігію для маніпулювання іноземною та внутрішньою аудиторією, а також для релігійних переслідувань.
Релігія як рука держави
Щоб зрозуміти, чому Росія вдається до релігійних переслідувань, важливо розуміти релігійну політику Кремля. За Путіна Російська православна церква та інші схвалені релігії стали інструментами державної політики. За словами Путіна, існує чотири традиційні та «виключно патріотичні» релігії: російське православ’я, іслам, буддизм та юдаїзм. З 2012 року, коли Кремль почав включати релігійні та консервативні меседжі в урядову риторику, ці інституції отримали фінансові та політичні пільги завдяки своїм тісним зв’язкам з режимом.
Ті, хто виходив за рамки свободи цих чотирьох релігій, підпадали під дію антимісіонерських законів і державного нагляду, що підривало їхню здатність відкрито сповідувати свою релігію. Цей тактичний вибір спрямований проти незалежної релігійної діяльності, що не підконтрольна Кремлю, і дозволяє режиму переслідувати релігійні групи за допомогою неймовірно розпливчастих законів. Серед помітних груп, які підпадають під дію цих законів, − Свідки Єгови, мусульмани та євангелісти. Дійсно, згідно зі звітом за 2019 рік, євангелісти були групою, яка найбільше постраждала від антимісіонерських законів. Наприклад, Кремль змусив російську християнську радіостанцію переїхати з Москви до Одеси. У 2022 році Комісія США з міжнародної релігійної свободи (USCIRF) рекомендувала позначити Росію як країну, що викликає особливе занепокоєння «за участь у систематичних, постійних і кричущих порушеннях релігійної свободи».
Релігія в окупованій Україні до 2022 року
У рамках своєї імперської політики Росія експортувала власну кооптацію релігії як інструменту контролю на окуповані українські території Луганська, Донбасу та Криму після початку війни у 2013 році. Організація з релігійної свободи «Форум 18» повідомила, що з 203 релігійних організацій, зареєстрованих російською владою в окупованій Луганській області, майже 95% належали до російських православних громад Московського патріархату. Жодній неросійській православній, протестантській чи Свідкам Єгови не дозволили зареєструватися. Крім того, в Криму лише третина релігійних громад була офіційно зареєстрована окупаційною владою з 1 156, визнаних українським законодавством. Кримська влада відмовилася реєструвати заяви від Православної Церкви України або численних мечетей, що належать корінній кримськотатарській громаді. Відмова в реєстрації цих груп рівнозначна забороні, оскільки без схвалення Кремля ці групи не можуть діяти відкрито. Один пастор з окупованого Донбасу розповів, що його громада пішла в підпілля, як у радянські часи.
Наслідки для цих громад були руйнівними. На Донбасі окупаційна влада заборонила і знищила різні твори протестантської літератури, в тому числі баптистський переклад Євангелія від Іоанна 1820 року і книгу Біллі Грема «Народжені, щоб померти». На думку російської окупаційної влади, ці книги містили «екстремістський зміст», а Генеральна прокуратура заявила, що ці книги «порушують права, свободи й законні інтереси» інших осіб. У звіті Державного департаменту США про релігійну свободу в Україні зафіксовано, що протестантські релігійні лідери розглядають дії окупаційної влади на Донбасі та Луганщині як спробу підірвати сильне довоєнне протестантське населення в цих регіонах. Крім того, влада перешкоджає католицьким священникам жити на окупованих територіях, а в Криму, де проживає мусульманський кримськотатарський народ, віруючі систематично піддаються переслідуванням під виглядом боротьби з релігійним екстремізмом.
Вторгнення і підкорення
Релігійні переслідування, керовані Кремлем, лише посилилися після вторгнення в лютому 2022 року. Американська довоєнна розвідка вказувала на те, що релігійні меншини були однією з вразливих груп населення, на яку російська влада планувала націлитися − звинувачення, яке підтвердилося подальшими подіями. За словами Максима Васіна, виконавчого директора київського Інституту релігійної свободи (ІРС), «російські військові цілеспрямовано атакували, незаконно ув’язнили, допитали або захопили щонайменше 50 українських релігійних діячів. Однак ця цифра може бути в кілька разів вищою» і «щонайменше 500 церков і релігійних об’єктів були зруйновані в Україні за рік повномасштабного російського вторгнення». У звіті, опублікованому МФВ у вересні 2022 року, задокументовано численні випадки, коли релігійні лідери були затримані російською владою, піддані жорстоким тортурам та погрозам страти. У звіті також задокументовано, як католицькі, немосковські православні та протестантські церкви зазнавали навмисних нападів та актів вандалізму, а релігійні матеріали знищувалися силами, пов’язаними з Росією. Крім того, католицькі священники в Бердянську були заарештовані російською владою за нібито «підривну» і «партизанську» діяльність − звинувачення, які Донецький екзархат рішуче заперечує.
З огляду на політику геноциду, яку проводять окупаційні російські війська та заперечення існування української нації, переслідування українських релігійних громад не є дивним. За словами д-ра Васіна, «російські військові та агенти ФСБ (спадкоємці КДБ), схоже, отримують задоволення від катувань та розпоряджання життям захоплених українських релігійних діячів. Особливо страждають від цілеспрямованих російських репресій євангельські християни, яких обмовляють як “сектантів” і “американських шпигунів”. Релігійні лідери та інші громадські діячі, які виявляють українську ідентичність, також піддаються жорстокому поводженню».
Зневага до українських релігійних діячів помітна в риториці окупаційної влади. Артем Чарлай, начальник відділу у справах релігій в окупованому Запоріжжі, заявив в інтерв’ю, що при українській владі «була надана повна свобода найнебезпечнішим релігійним організаціям, сектантським, тоталітарним сектам». За його словами, необхідно було припинити їхні «екстремістські витівки». На прохання назвати ці секти, він виділив харизматів, протестантів, Свідків Єгови й мусульман, пов’язаних з кримським Меджлісом. Пізніше він стверджував, що ці групи координують свою діяльність із західними спецслужбами − безглузде твердження, яке часто використовувалося радянською владою. Колишній помічник секретаря Ради безпеки Росії Олексій Павлов пішов ще далі, написавши, що Росії необхідно «десатанізувати» Україну. На думку Павлова, ці секти є частиною змови, щоб змусити українців відмовитися від своїх вікових традицій. Традицій, які зручно контролюються і визначаються Кремлем.
Ці випадки можуть здатися незначними проблемами у війні, що призвела до переміщення мільйонів українців і загибелі щонайменше 7000 цивільних осіб з початку війни. Однак вони ілюструють, що ідеологічна риторика Росії не відповідає діям режиму. Віруючі люди, які захоплюються Путіним за його нібито захист християнських чи традиційних цінностей, повинні усвідомлювати, що їхня релігійна громада, швидше за все, не зможе вільно діяти на будь-якій окупованій Росією території. Щобільше, ці прихильники, ймовірно, стануть об’єктом свавільного насильства війни, яку російський патріарх Московський назвав священною і такою, що може винагородити її учасників відпущенням гріхів.
Читайте також:
Висновок
Якщо ви пізнаєте їх за їхніми плодами, то путінський режим є гнилим. Режим, якому загрожують баптистські переклади Біблії та трактати Біллі Грема, повинен викликати зневагу, а не захоплення. Це режим, який сприймає релігійну свободу як загрозу, бо вона підриває його контроль над суспільством. Зрештою, риторичний аргумент Путіна про захист традиційних цінностей − це завіса, покликана замаскувати російські імперські амбіції, консолідувати владу за допомогою релігійних переслідувань, приховати недоліки всередині режиму і виправдати його дії на міжнародній арені. Люди, які вірять у традиційні цінності, не повинні йти на поводу у шарлатана.
Автор: Джастін Рой
