Рішення не мати дітей — чайлдфрі — часто пояснюється прагненням до свободи чи особистими переконаннями. Проте нове дослідження, опубліковане в журналі Personality and Social Psychology Bulletin, виявило: за цим вибором часто стоять глибокі емоційні чинники, що сформувалися ще в дитинстві.
Про це пише PsyPost, передає Фокус.
Основні висновки дослідження
Команда дослідників під керівництвом Сари Гласс з Іллінойського університету в Урбана-Шампейн проаналізувала дані понад 18 000 дорослих людей з різних країн світу. Метою було з’ясувати, як ранній емоційний досвід у сім’ї впливає на репродуктивні установки у дорослому віці.
Ключові результати:
-
Люди, які відчували емоційну віддаленість від батьків у дитинстві, частіше обирають життя без дітей.
-
Ті, хто мав уникаючий тип прив’язаності, що характеризується небажанням близьких зв’язків і залежності, вказували на прагнення до свободи як причину відмови від батьківства.
-
Натомість учасники з тривожним стилем прив’язаності (яким властиве постійне прагнення до підтвердження любові та безпеки), рідше називали себе чайлдфрі.
-
Близько 12% респондентів ідентифікували себе як чайлдфрі, при цьому більшість із них пояснювали свій вибір способом життя, прагненням до гнучкості та збереження особистого простору.
-
Участь у групі чайлдфрі втричі частіше брали небінарні особи, що може свідчити про соціокультурні або ідентичні чинники, які заслуговують на подальше вивчення.
Дослідження також встановило, що ранні стосунки з батьками мають більший вплив на ставлення до батьківства, ніж романтичні зв’язки у дорослому житті. Емоційний досвід із батьками — чи то дистанційність, чи травматичні переживання — формує сприйняття того, що означає бути батьком або матір’ю.
Автори наголошують, що це дослідження не встановлює причинно-наслідкових зв’язків, а лише вказує на міцні кореляції. Іншими словами, емоційне відчуження в дитинстві не обов’язково веде до свідомої відмови від дітей, проте ймовірність такого вибору зростає.
Християнська позиція: батьківство — не тягар, а благословення
З християнської точки зору, результати цього дослідження вказують на глибоку внутрішню кризу сучасної людини, яка часто виникає через нелюбов, зранені стосунки та емоційний холод у сім’ях. Водночас це нагадування про необхідність відновлення істинного розуміння батьківства як покликання та дару.
У Святому Письмі батьківство не подається як опція або тягар, а як плід любові, відповідальності та Божого благословення. У Псалмі 126:3 сказано: «Діти — спадщина від Господа, плід утроби — нагорода».
Церква розуміє, що деякі рішення про бездітність можуть бути пов’язані з глибокими болями чи страхами. Але християнство пропонує шлях зцілення — через прийняття Божої любові, відновлення серця та стосунків, а також — через співпрацю з Богом у справі народження та виховання нового життя.
Християни покликані не осуджувати, а показувати приклад здорової, люблячої, жертовної сім’ї. Адже саме через любов у родині передається віра, надія і зміст життя — те, чого сьогодні так бракує багатьом молодим людям, які обирають шлях чайлдфрі.
Читайте також:
