Не одружуйтесь, хлопці, на дівчині з привидами. Ви розіпнетесь для неї, як Христос за Церкву, знімете з неба зірку, станете килимком, щоб вона не ступала ногою в болото, а вона все одно буде почуватись недолюбленою, з постійною підозрою, сумнівами, недовірою, зацикленою на собі, жертвою, яку всі повинні жаліти, егоїстичною феміністкою, яка усім своїм єством проповідує собі й усім навколо, що всі чоловіки паскуди і їм треба тільки одного. Одне слово, Вам доведеться жити із великою травмованою вавкою, яка висмокче з Вас усі соки. Радості Вам з нею не знати, тільки вирвані роки.
Не виходьте, дівчата, заміж за хлопця з комплексами. Ви будете віддано крутитись навколо нього, допомагати йому, підтримувати, у всьому слідувати за ним у житті, терпеливо приймати його божевільні рішення, але він все одно буде думати, що ви недостатньо його поважаєте, не цінуєте його і не шануєте. Вам достатньо буде не погодитись із ним у чомусь, чи заперечити, чи посперечатись, (Ви ж не ангел, правда?) гірка образа тут як тут − обів’є його серце, мов гадюка. А ображений дядько з вусами та бородою − це страшне діло. Вам доведеться жити з великим егоїстичним хлопчиком, для якого щастя можливе лише тоді, коли все обертається навколо нього. І життя Вам із ним точно не буде.
Будьте реалістами, одружуйтеся й виходьте заміж за тих, хто не застрягне у вас у горлі й кого ви здолаєте проковтнути. Не стрибайте вище свого росту. Не дуріть себе. Не плекайте марних ілюзій. «Одним пальцем і голки не вдержиш», а «гуртом і батька легше бити» − говорить давня народна мудрість. Так і з побудовою сім’ї. Неможливо побудувати її з людиною, в якої в голові є програма, написана суто під неї. Яка живе з позиції того, що недодали їй. А вміння подумати, що вимагається від неї, там геть нінащо не працює.
Хоча, я бачив випадки, коли декому вдалось побудувати сім’ю з егоїстом. Але це виглядає, чесно кажучи, не дуже привабливо. Важко назвати таку сім’ю командою. Просто один із двох зумів якось без серйозних наслідків для своєї власної психіки розчинитись у потребах іншого, вилити своє життя, так сказати, на вівтар служіння його егоїзмові, регулярно вмилостивляючи його вічно кровоточиві душевні рани.
Коротко кажучи, одружуйтесь, хлопці й дівчата, й виходьте заміж за тих, хто не надто сильно переймається собою. Хто не думає про себе багато. Хто помічає також страждання іншого, спричинені йому нами, а не орієнтований лише на те, щоб бачити, що заподіяли йому коханому. Хто визнає свої слабкості, недоліки та темні сторони. Хто готовий чути іншу сторону, а не милуватись тільки своїми ранами. Ще коротше, це називається просто любов. Тож будуйте сім’ю з тими, хто любові має хоч трохи більше, ніж власного самолюбства. Все можливо подолати, все можливо пережити, якщо є любов. Якщо кожен шукає добра не тільки для себе, але й для своєї половини. Трошки більше, ніж для себе. Не цілком, а тільки трошки більше. Цього більше, ніж достатньо. Коли цього немає, не буде й життя. Сім’я стане пеклом.
Читайте також:
А всі ці байки: «Не біда, що не любить, що не закоханий(а) у мене. Я любитиму за двох і моя любов розбудить у ній (у ньому) згодом і кохання і любов» − це дурисвітство й самообман. Так це не працює. Звісно, ми повинні мати позицію радикальної безкорисності. Але без відгуку та взаємодії цей потяг не поїде. «Любов приходить тихо» тільки в фільмах. В реальності до вас тихо прийде розчарування, божевілля та зневіра. Не випробовуйте долю. Взаємність надзвичайно важлива. Без неї навіть не думайте вирушати в спільну дорогу.
