Ганна Арендт, яка була присутня на судовому процесі над німецьким нацистом Айхманом, написала: «Потім настала черга останнього слова Айхмана. Його надії на справедливість зазнали краху, суд не повірив йому, хоча він зробив все, щоб розповісти правду. Суд не зрозумів його: він ніколи не був «євреєненависником» і він ніколи не примушував вбивати жодної людини. Його вина полягала у його слухняності, а послух завжди вважався гідністю. Його гідністю зловжили нацистські лідери. Але він не належав до правлячої кліки, він був жертвою, а покарання заслужили лише лідери».
Ось чому абсолютний послух будь-якій владі на землі є злом. І це стосується також і релігійної влади. Апостол Петро рішуче заявляє: «Потрібно більше слухатися Бога, ніж людей!» (Ді.5:29). Важливо зрозуміти, що наявність влади нікого не звільняє від особистої відповідальності. Влада має службовий, а не абсолютний характер. Тому сховатись від відповідальності за владою, як хотів Айхман, нам не вдасться. Ба більше, безумовний сліпий послух, як би благоліпно він не виглядав, є насправді завуальованою формою кар’єризму, пристосуванства та боягузтва. І тому є гідний осуду. Ганна Арендт назвала це банальністю зла. Хай там як, але ми не втечемо від правди: моральні виклики вимагають від нас часто плисти проти течії, а не сліпо рухатись за нею.
Читайте також:
