Пробачте, буду дуже прямолінійним. Порнографія − це лайно. Порнографію дивляться не дорослі дядьки, а дурні. Порнографія оскотинює людину. Внутрішньо. Це скелет у шафі й розшарування особистості. Подвійне дно. Особливий цинізм, коли це починають виправдувати, захищати, ба навіть хизуватись. В цьому немає нічого дорослого. Бо зрілість − це цілісність. А порнографія − це те, що цю цілісність руйнує.
Краще розбити комп’ютер, викинути девайс, − і я маю на увазі цілком буквально, − ніж жити на цій голці. Ісус навчав вирвати око, відірвати руку, якщо вони нас спокушують. Це є те ж саме. Порнографія − лайно, не тому, що сексуальність є чимось нечистим, а, тому що вона оскверняє сексуальність, нещадно експлуатуючи її без цілісності, без любові, без стосунків, без шлюбу.
Що ще можна зробити, окрім того, що розбити девайс? Насамперед молитись і шукати Бога. Піти в паломництво, зайнятись спортом, фізично працювати, бити поклони, будувати стосунки, проводити час із добрими людьми. Шукати підзвітності й бути в когось на контролі. А ще дуже хорошим засобом у боротьбі з цією заразою є діла милосердя. Так, милосердне й жертовне служіння. Бо тут замішаний допамін, гормон задоволення, без якого ми не можемо жити. Тому конче потрібно навчитися отримувати задоволення від тих речей, які нас не руйнують, а будують. Як сказав Ісус: «Більше щастя давати, ніж брати».
Що надихнуло мене на цей допис? Історія з учорашньої недільної проповіді в церкві про чоловіка, який розбив свій ноутбук, щоб не дивитися порно. Ви знаєте, що Євангеліє не терпить святенництва. Тому я благаю вас не сприймати мої слова як засудження і моралізаторство. Не читайте, будь ласка, допис через подібні окуляри, ні цей, ні інші, бо тоді ви хибно їх зрозумієте. Мій допис − це не читання моралі, не нотації, а звернення до здорового глузду, апеляція до гідності, прагнення розбудити ревність, типу: «І справді, чого це я маю їсти це лайно, ну його в лихо, встану й піду в дім Батька мого!»
Читайте також:
P.S. Свого часу я також мав цю боротьбу, дуже болючу й драматичну, але Божа благодать і радикальні рішучі дії принесли мені глибоку й тривалу свободу. Я пішов у паломництво 200 км з Києва до Бердичева з групою католицьких харизматиків з піснями прославлення, молитвою та духовними науками й після того я ще багато років ішов через життя з майже фізичним відчуттям, що продовжую йти цим паломництвом. Тож можу засвідчити, що свобода можлива. Справжня тривала свобода від порно.
