Дехто говорить, що в благовісті ми не повинні говорити людям, що Бог любить їх. Проповідь повинна починатись із «поганої вістки» і звіщати передусім Божий гнів. І тільки, коли людина покається, її можна запевняти в Божій любові. Якщо коротко, такий підхід можна підсумувати формулою: «гнів для всіх, ласка для обраних». Такий погляд домінував на Заході з часів блаженного Августина. Втім, сьогодні його все більше піддають критиці. Зокрема через те, що екзегетичні дослідження показують його повну необґрунтованість.
У Святому Письмі ми бачимо дещо іншу картину. Біблія сміливо говорить, що Бог полюбив світ. Він наказує сонцеві сходити на добрих і злих, посилає дощ на праведних і неправедних. Ісус молиться про прощення для Своїх розпинателів, коли ніхто ще навіть і не думав каятись. Він наповнює човен Петра рибою до усвідомлення ним своєї гріховності. Множить хліби для всіх підряд із великим надлишком. А також у надмірі перетворює воду у вино для всіх гостей свята. І взагалі прийшов у світ як Агнець і помер на хресті, нікого не відкидаючи. Прийшов не судити, а спасти. І тільки вдруге прийде судити. І то згідно з тим, як ми оцінили Його перший прихід. Отож, біблійну картину можна передати радше такою формулою: «ласка для всіх, гнів для невдячних».
Читайте також:
Згадайте притчу про немилосердного боржника, чи про таланти, чи про вірного і мудрого слугу, чи про овець і козлів, чи про багача і Лазаря. Все це про Останній Суд, який власне й оцінить нашу рецепцію Божої благодаті. Милість ніколи не буває без суду. Але революція Євангелія полягає в тому, що Бог поставив милість перед судом.
«Бо суд немилосердний для того, хто не чинить милосердя. Милосердя ж понад суд» (Як. 2:13).
