Назва бестселера Джона Грея «Чоловіки з Марса, жінки з Венери», на мій погляд, дуже влучна. Не з сусідніх вулиць, не з різних міст чи країн. А саме з різних планет.
Я про те, що ніхто нікого, за замовчуванням, не розуміє. І не має розуміти. Використовую ілюстрацію з чоловіками й жінками, бо на цьому фоні існує купа претензій, типу: «Ти мене не розумієш».
Але це має бути не претензією, а сухою констатацією очевидного факту − ніхто нікого, за замовчуванням, не розуміє! Все.
Здавалось би, дорослі люди легко мали б розуміти малих дітей, бо ж прожили життя і мають досвід. Але часто дорослим людям тільки здається, що вони розуміють дітей. Насправді варто хоча б вислухати, щоб вникнути в те що говориться дитиною і стає зрозумілим, що не все так просто.
Але ж як буває? Батьки, думаючи, що знають своїх дітей як облуплених, не вважають за необхідність вислуховувати їх.
А дорослі люди між собою? Здається, з роками вже здобули той досвід, щоб знати, що ніхто не читає думок іншої людини. Ну хіба не очевидно? Але ж ні… аж до болю і до розчарування очікують, що чоловік чи дружина має здогадатись про щось, що навіть до кінця чітко не сформульоване в голові − як кажуть «сам не знаю чого хочу». А хтось має знати…?
Озвучені слова − це потужний інструмент, як виявляється!
Озвучування ротом слів не тільки допомагає іншим людям нас розуміти, але ще й дозволяють чітко сформулювати те, чого насправді хочеться. Можливо навіть з кількох спроб − коли співбесідник щось уточнює та перепитує.
А вміння слухати й чути − це ще один інструмент − не менш важливий як попередній. Без навички уважно, тим більше емпатично слухати, озвучені слова не приносять жодної користі. Навпаки, можуть тільки погіршити стосунки.
Читайте також:
Отже. Якщо двоє людей, дітей чи дорослих, володіють обома навичками, то порозуміння між ними буде нагородою для обох.
Здається так просто…
Чому ж буває все так складно?
Актуально?
