Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, любов могла б здатися, залишити все, але продовжує йти.
А інколи в любові прострелені ноги, або в ногах у любові осколки, і ноги її стискають турнікети, або ніг у любові більше немає.
Тоді любов несуть її друзі.
Любов риє окопи й живе в них, і гризе у них лід із розрізаної пляшки, коли хоче пити у мінус двадцять.
Любов виходить на бойові чергування, підіймається на позиції з грижами, з температурами, із простатитами, із контузіями, з астмами й алергіями, з високою імовірністю не повернутися, з думками про когось найважливішого.
Все зносить, вірить у все, сподівається всього, все терпить!
Любов розрізняє на слух виходи градів, прильоти мін і рух танків.
Очі любові болять, коли довго дивиться в тепловізор.
Прокидається любов уночі, коли миші в бліндажі заповзають під її бушлат.
Інколи любов довго блює у посадці після важкого бою.
А інколи любов закриває очі друзям своїм, загортає їх в спальники й виносить.
Ніколи любов не перестає!
Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.
Бо інколи закінчується обстріл,
і любові закривають очі, і друзі загортають її в спальники, і виносять.
І тоді вона переходить живим.
