Член норвезького парламенту Петтер Ейде заявив, що висунув кандидатуру ліворадикального руху «Black lives matter» (BLM, у перекладі «чорні життя важливі») на отримання номінації на Нобелівську премію миру у 2021 році. За словами Петтера, ця кандидатура «формує нову свідомість та усвідомлення расової справедливості». Проте діяльність Black Lives Matter ще у 2014-2016 роках викликала багато дискусій, бо їх програма відверто расистська, а методи радикальні. Повідомляють c4u.org.ua та rodyna.org.ua.
Відомо, що Нобелівською премією миру нагороджуються ті, хто «зробить найбільший, або найкращий внесок в дружні стосунки між націями; в скасування, або скорочення армій, що існують, та в проведення, або агітацію мирних з’їздів».
Рух «Black lives matter», який висунув на кандидатуру Нобелівської премії член норвезького парламенту Петтер Ейде, був створений у 2013 році в ході протестів проти вбивства поліціянтом афроамериканця Трейвона Мартіна.
Ейде зазначив, що рух мав величезні досягнення у підвищенні світової обізнаності та свідомості про расову несправедливість.
У вересні 2020 року дані одного проєкту показали, що 93% демонстрацій, організованих BLM не спричиняють серйозної шкоди для людей чи майна та, за словами Ейде, були мирними.
Проте ці «акції протесту» завдали майнової шкоди на суму від 1-2 мільярдів доларів по всій території США.
BLM підживлювала заворушення влітку минулого року (в той час вони брали участь у заворушеннях по всій країні разом з іншими ліворадикалами з Antifa) та сприяла розділенню суспільства (в Америці та світі) за ознакою раси й походження.
BLM декларує боротьбу з нерівністю й системним расизмом, але фактично це расистська організація, яка розглядає людину через призму її раси.
Читайте також:
В США вже багато десятиліть немає інституційного расизму (расової нерівності в законі та державних структурах). Після скасування законів Джима Кроу та дискримінації в кредитуванні законодавство Сполучених Штатів позбулося системного расизму, а для жителів «червоних зон» (райони з переважно афроамериканським населенням) діяли десятки державних програм допомоги.
Натомість ліворадикальний рух все одно звинувачує у проблемах чорних спільнот білих людей, які нібито володіють «білими привілеями» не залежно від доходу чи соціального положення.
Саме тому рух BLM націлений на розділення людей, згідно з умовним володінням чи не володінням привілеями (тобто згідно з расою). Вони бажають отримання політичної, економічної та навіть культурної компенсації за дискримінацію, яка існувала ще до їх народження.
Діяльність Black Lives Matter ще у 2014-2016 роках викликала багато дискусій, бо їх програма відверто расистська, а методи радикальні.
Важливо наголосити, що цей підхід не має нічого спільного з рухом за громадянські права, який в 1960-х очолював баптистський проповідник Мартін Лютер Кінг. Сьогодні ліві дуже часто експлуатують його образ, однак він ніколи не закликав до насильства, а навпаки – засуджував «Чорних пантер» та інших ліворадикалів. Тоді Мартін Лютер Кінг очолив настільки масштабний рух, бо боровся за рівні права для всіх, а не вендету за минуле.
Джерела:
https://blacklivesmatter.com/about/
