Хвороби травної системи, які ще донедавна вважались “дорослими”, стрімко молодшають. В Україні фіксується стрімке зростання випадків гастритів, виразок та жовчнокам’яної хвороби у дітей, навіть дошкільного віку. Дитячі лікарі б’ють на сполох: причинами стали стрес, харчові звички, гіподинамія та безконтрольне вживання медикаментів.
Джерело: life.pravda.com.ua
За останні 5 років кількість звернень з такими діагнозами зросла втричі. Жовчнокам’яна хвороба, яка раніше з’являлася у 40-річних, нині зустрічається вже з 10 років. А гастрити та гастродуоденіти — навіть у 4-річних дітей. Ще більш тривожною є поява у дітей серйозних ускладнень — ерозій, виразок, кровотеч і навіть перфорацій шлунка.
Що спричиняє хвороби ШКТ у дітей
Фахівці з “Охматдиту” та дитячі хірурги Ігор Гулавський і Богдан Мальований називають стрес головним пусковим механізмом. Пандемія COVID-19, війна, евакуація, страх за батьків-військових — усе це виснажує дитячу психіку. Особливо вразливими є діти з родин внутрішньо переміщених осіб та військовослужбовців.
Харчування — ще один критичний чинник. Сучасні діти звикають до фастфуду, газованих і енергетичних напоїв, які мають шкідливий вплив на шлунково-кишковий тракт. Малорухливий спосіб життя і тривале сидіння з ґаджетами сприяють застою жовчі, запорам і метаболічним порушенням.
Ситуацію погіршує самолікування: батьки часто безконтрольно дають дітям антибіотики або протигельмінтні препарати. У результаті — порушення мікрофлори, токсичне навантаження на печінку й утворення каміння у жовчному міхурі.
Симптоми, які не можна ігнорувати
Медики закликають звертати увагу на такі “червоні прапорці”:
- біль у животі після їжі чи натще;
- нудота, відсутність апетиту;
- закрепи, зміни у випорожненнях;
- слабкість, блювота, особливо з кров’ю;
- вимушене положення тіла через біль.
У разі появи таких симптомів — негайно звернутися до лікаря. Запущені стани можуть призвести до шлунково-кишкових кровотеч чи перитоніту.
Як убезпечити дитину
- Контроль харчування: відмова від фастфуду, цукровмісних напоїв, штучних барвників;
- Режим дня і спокійна атмосфера в родині;
- Профілактичні огляди щонайменше раз на рік (УЗД органів черевної порожнини);
- Психоемоційна підтримка: батьки повинні слухати дитину, а не знецінювати її скарги;
- Відмова від самолікування: жодних протиглистних курсів “на всяк випадок”.
Ці хвороби — не лише медична, а й соціальна проблема, яка вимагає уваги суспільства. Лише спільна відповідальність родин, освітнього середовища та медичних служб зможе захистити дитяче здоров’я в умовах тривалих криз.
Читайте також:
