На помiч природi!
Земля наша гине!
Вже дихати важко, кругом все димить.
Отруєнi рiки, озернi глибини,
З кислотними хмарами вiтер летить.
На вищому рiвнi збирають наради,
Шукають шляхи, як планету спасти.
А технiка ставить все новi шаради,
Й пiдкорений атом лиш сiє хрести.
По радiо, в пресi кричать-закликають
Природу спасти i вiдвести бiду…
Ось тiльки чомусь усе бiльш забувають
Сердець екологiю, душ чистоту.
Кругом в атмосферi грiха та неправди
Затруєне людство. Природа душi
В смертельному стані без Божої правди
Зiв’яла i зблiдла в могильнiй тишi.
Спасайте людину!
Духовний Чорнобиль
Грiха iзотопи вже сiє в серцях.
Як часто бувають намарними спроби
Знайти порятунок i правильний шлях.
Спасайте планету вiд диму невiр’я —
Духовного кисню шукають серця.
За хмари зайшло вiфлiємське сузiр’я,
I людство без напрямку йде до кiнця.
Вкажiть їм шляхи, де джерела духовнi
Для спрагнених воду прозору дають.
Це пахощi миру, святi й невимовнi,
Здоров’я i силу по свiтi несуть.
На помiч людинi!
Земля наша гине!
На кожному кроцi неправда гнiтить.
Отруєнi душi i серця глибини,
I людство без Бога у вiчнiсть летить.
Юрій Вавринюк
Читайте також:
[sc name=”futerblock” ]
Схожі статті
