Не жалію літ, прожитих разом,
Не жалію сліз, розчарувань.
Як вино міцнішає із часом –
Так любов в часи випробувань.
Не жалію того, що не встигли,
І не все зробили так, як слід,
Що не всі троянди порозквітли,
Що серця вкривав, бувало, лід.
Не жалію втрачених ілюзій
І весни, що в літо проросла,
І тих трав, що скошені у лузі,
І лелечих помахів крила.
Не жалію того, що чекає
На складних вибоїнах життя.
Не жалію, бо – не роз’єднає
Ні минуле нас, ні майбуття,
Бо любов навчила не жаліти
Нас за тим, що сплине наче сон,
І серцям, завислим у зеніті,
Заважає битись в унісон.
Юрій Вавринюк
Читайте також:
[sc name=”futerblock” ]
Схожі статті
