Богословська семінарія і помісна церква — це два невід’ємні аспекти Божої роботи у світі, покликані доповнювати і збагачувати одне одного, співпрацюючи для розширення Божого Царства.
На жаль, у сучасному східноєвропейському євангельському середовищі вже десятиліття існує поширений міф про те, що люди, які працюють у богословських семінаріях — ректори, викладачі, декани та інші співробітники — не мають справжнього розуміння помісної церкви та її потреб. Тому, на думку деяких, богословські семінарії, біблійні коледжі та християнські інститути потрібно максимально скоротити або закрити.
Цей погляд є досить розповсюдженим, і особисто я чув його від багатьох пасторів і служителів різного рівня. Однак, якщо ми уважно подивимося на реальність, то побачимо, що це твердження далеке від істини, оскільки переважна більшість працівників семінарій є активними і рукопокладеними служителями помісних церков і мають глибоке розуміння церковного життя та потреб.
В Україні, попри 10-річну російську агресію, повномасштабну російську війну та масове мовчання і замовчування звірств “спеціальної військової операції” російськими християнами, богословські семінарії продовжують відігравати життєво важливу роль у підготовці служителів для Церкви. Вони надають студентам фундаментальну основу в біблійних знаннях, богословських дисциплінах, практичному служінні та духовному формуванні.
Церква — це не просто організація чи інституція, а живий організм, Тіло Христове (Еф. 1:22-23). Кожен член цього Тіла має свою унікальну роль і функцію, і всі вони є однаково важливими для здоров’я та зростання Церкви. Ключова ідея: однаково важливими. Серед цих функцій є і дар учительства (Еф. 4:11-12), який має на меті зміцнення та збудування Тіла Христового.
Богословська освіта — це не просто академічна дисципліна, відірвана від реального життя церкви, як дехто намагається хибно стверджувати в публічному просторі. Навпаки, її мета – допомогти людям глибше пізнати Бога, зрозуміти Його Слово та ефективніше служити в Його Царстві. Тому ідея про те, що теоретичні богословські знання і практичний досвід служіння є взаємовиключними — це помилкова дихотомія.
Насправді, глибоке розуміння богослов’я збагачує і зміцнює практичне служіння, а досвід служіння, у свою чергу, надає життєво важливу перспективу для подальших богословських роздумів. Багато помісних церков регулярно направляють своїх членів на навчання в семінарії, розуміючи важливість якісної підготовки служителів. А тисячі випускників семінарій стають очільниками різних служінь, проповідниками, пасторами, дияконами, місіонерами, капеланами, вчителями та лідерами груп у найрізноманітніших сферах церковного життя.
Ректори та викладачі семінарій, будучи активними членами помісних церков (як правило, рукопокладеними служителями), поєднують теоретичні знання з практичним досвідом служіння: регулярно проповідують, навчають, беруть активну участь у душеопікунстві, євангелізації та в усіх інших сферах церковного життя. Багато з них мають багаторічний досвід пасторського служіння перед тим, як прийти в семінарію, та під час роботи в ній.
Викладачі, які присвятили своє життя вивченню Божого Слова і підготовці майбутніх служителів, роблять це не з абстрактного академічного інтересу, а тому що відповіли на Боже покликання і мають щире бажання служити Богу та Його Церкві. Вони розуміють, що через їхнє служіння Бог виховує нове покоління лідерів для помісних церков.
Тому я закликаю служителів помісних церков бути обережними, щоб не впадати в помилку узагальнення щодо богословської освіти. Не можна стверджувати, що керівники і викладачі семінарій не мають розуміння природи помісної і вселенської церкви.
Я відвідував семінарії в нашому регіоні (Східна Європа і Центральна Азія) з 2008 до 2022 року хоча б один раз на два-три роки і продовжую відвідувати євангельські семінарії в Україні з лютого 2022 року. Серед викладачів і співробітників семінарій переважна більшість (щонайменше 95%) — це люди, які глибоко розуміють церковне життя і щиро прагнуть служити Богу та Церкві.
Ретельно проаналізувавши базу даних наших ректорів, викладачів, деканів, бібліотекарів та інших працівників семінарій (декілька сотень людей), я не знайшов жодної людини, про яку можна було б з упевненістю сказати, що вона не розуміє сутності та потреб помісної церкви і Церкви загалом. Оскільки переважна більшість працівників кожної євангельської семінарії в Україні — це посвячені служителі, які мають глибоке розуміння церковного життя й активно залучені до життя та служіння помісних церков.
Навіть ті, у кого є докторський ступінь з богослов’я — це рукопокладені пастори і служителі, які проповідують у церкві, несуть служіння пасторів, переймаються питаннями біженців і разом з тим пишуть наукові статті і монографії, щоб сформулювати євангельське богослов’я для наступних поколінь служителів церкви.
Багато семінарій регулярно взаємодіють з пасторами і лідерами церков у своїх містах і регіонах, прислухаються до їхніх потреб і відгуків та постійно адаптують свої навчальні програми таким чином, щоб найкраще підготувати студентів до служіння в сучасному контексті. Я можу навести дуже багато прикладів плідної співпраці між семінаріями та помісними церквами.
Наприклад, деякі семінарії пропонують програми дистанційного навчання, які дозволяють пасторам і служителям здобувати богословську освіту без відриву від їхнього служіння. Інші семінарії організовують короткострокові курси та семінари для членів церков, допомагаючи їм глибше розуміти Біблію та зростати у вірі, особливо зараз, в умовах повномасштабної війни. Деякі помісні церкви запрошують викладачів семінарій проповідувати та навчати на регулярній основі. Інші церкви співпрацюють з семінаріями в організації місіонерських проектів, соціального служіння та євангелізаційних ініціатив.
Отже, думка про те, що ректори, викладачі та працівники богословських семінарій не мають розуміння церкви і її потреб – це міф, який не витримує жодної критики, навіть найповерхневішої. Адже переважна більшість викладачів і співробітників у кожній семінарії є посвяченими служителями помісних церков, які глибоко розуміють і цінують церковне життя.
Співпраця між богословською освітою та помісною церквою є надзвичайно важливою для здоров’я та зростання Тіла Христового. Коли ці два аспекти церковного життя взаємозалежно доповнюють і збагачують один одного, Церква отримує добре підготовлених служителів, здатних ефективно проповідувати Євангеліє, навчати віруючих та протистояти викликам сучасного світу.
Ми повинні підтримувати роботу богословських семінарій, а не прагнути закрити їх, скоротити або взяти «під контроль». Нам необхідні регулярні зустрічі та діалоги між пасторами й викладачами семінарій, спільні проекти та ініціативи, а також більш активне залучення студентів семінарій до життя та служіння в помісних церквах.
Я готовий написати статтю на цю тему, якщо буде запит і потреба, або ж виступити з відповідною доповіддю в рамках деміфологізації цієї ідеї…
