«Начальник є Божий слуга, тобі на добро», − каже Писання (Римлян 13:4). Начальники існують заради народу, а не заради начальників. Турбота про благо народу – головний критерій покори влади Богу.
Чудовий приклад тому ми знаходимо в особі Самуїла. «І сказав Самуїл до всього Ізраїля: …Свідчіть на мене перед Господом і перед помазаником Його, у кого взяв я вола, у кого взяв осла, кого образив і кого пригнобив, у кого взяв дар і закрив у ділі його очі мої, і я поверну вам. І відповіли: Ти не ображав нас і не пригнічував нас і нічого ні в кого не взяв» (1 Сам. 12:1-4).
А правителів, що піклуються про себе, а не про народ, дбати про який вони поставлені, Господь викриває через пророка: «Сину людський, пророкуй на Ізраїлевих пастирів, пророкуй та й скажеш до них, до тих пастирів: Так говорить Господь Бог: Горе Ізраїлевим пастирям, які пасуть самих себе! Хіба ж не отару повинні пасти пастирі? Жир ви їсте, та вовну вдягаєте, ситу вівцю ріжете, але отари не пасете! Слабих не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пораненої не перев’язуєте, сполошеної не вертаєте, і загинулої не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорстокістю!» (Єзекіїль 34:2-4).
Ключовий принцип благочестивої державної служби ми знаходимо у вченні Івана Хрестителя:
«Збирачі податків теж приходили прийняти хрещення.
– Вчителю, – питали вони, – що нам робити?
– Не вимагайте з людей більше, ніж належить, – казав він їм.
Запитували його і солдати:
– А що нам робити?
Іван відповів:
– Не вимагайте у людей грошей силою та погрозами, нікого хибно не звинувачуйте та задовольняйтесь своєю платнею» (Від Луки 3:12-14).
Таким чином, саме собою володіння владою гріхом не є. Коли ті, хто наділений владою, сумлінно виконують свої посадові обов’язки щодо народу, вони є благословенням для народу. Зловживання владою – злочин. І Писання неодноразово й однозначно свідчить про це:
«Не перевертай закону, не дивись на обличчя і не бери дарів, бо дари засліплюють очі мудрих і перетворюють справу правих» (Повторення Закону 16:19).
«Не загуби душі моєї з грішниками і життя моєї з кровожерливими, у яких в руках лиходійство, і яких права рука сповнена хабарництва» (Псалми 25:9,10).
«Я знаю, як багато у вас злочинів, які тяжкі ваші гріхи! Невинного женіть, хабарі берете, вершіть над бідним неправий суд» (Амос 5:12).
«Доки, Господи, я кличу про допомогу, а Ти не чуєш, буду кричати Тобі про насильство, а Ти не рятуєш? Навіщо посилаєш мені лиха, байдуже дивишся на зло? Навколо − грабіж і насильство, навколо ворожнеча, розбрат не вщухає. Тому Закон безсилий, справедливість не перемагає, злочинець долає безневинного, суд перекручений!» (Авакум 1:2-4).
«Безбожний бере подарунок із пазухи, щоб перекрутити шляхи правосуддя» (Приповісті 17:23).
У суспільстві, де влада не підзвітна народу, корупція неминуча! Але «корисливий засмутить свій дім, а той, хто ненавидить подарунки, житиме» (Приповісті 15:27). І тільки «той, хто праведний у справах і в промовах чесний, той, хто неправедний прибуток відкине, не бажаючи утискувати людей, хто хабара в руки не візьме, заткне вуха, щоб не чути промов кровожерливих, очі заплющить, щоб не дивитися на лиходійство – Він буде жити на висотах, його притулком стануть неприступні скелі; і їжа в нього буде, і води завжди вдосталь» (Ісая 33:15,16).
Читайте також:
Але люди прагнуть миттєвих привілеїв, і безбожні політики користуються цим. Служачи самим собі, вони не скупляться на обіцянки облагодіювати електорат без жодних зусиль з його боку, крім відданого за них голосу. Але Божий слуга – не слуга народу. Він творить волю свого істинного Пана, а не тих, про кого Той приставив його дбати. Не догоджає мінливим капризам своїх підопічних, але робить те, що народу справді на благо.
