Найбільш яскравим свідченням того, що всесвіт не вічний, стало відкриття законів термодинаміки. Вихідною метою засновників цієї галузі науки було підвищення коефіцієнта корисної дії теплових машин. Однак закономірності, відкриті в ході досліджень, виявилися настільки фундаментальними, що отримали назву «начал».
Перший закон термодинаміки говорить, що в ізольованій системі (системі, в яку нічого ззовні не надходить, і ніщо з неї не йде) загальна кількість енергії завжди залишається незмінною. Оскільки ж теорія відносності встановлює взаємозв’язок енергії й матерії, ми можемо говорити про універсальний закон збереження: загальна кількість матерії та енергії у Всесвіті залишається постійною. Матерія та енергія не виникають і не зникають. Як сказано в Писанні: «Зробив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив, і спочив у день сьомий від усієї праці Своєї, яку був чинив» (Буття 2: 2) – створення світу було завершеною дією.
Відповідно ж до Другого закону термодинаміки, кількість корисної енергії (тобто енергії, здатної здійснювати роботу) в системі постійно зменшується. Будь-яка система прагне до рівноваги; від впорядкованості – до хаосу. Хаос, а не організація, є її природним станом.
З Другим законом термодинаміки знайома кожна домогосподарка: порядок треба наводити, безлад утворюється сам. Радянський принцип «чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять» – не більше, ніж наївна пропаганда. Ніщо само по собі не організовується – все тільки руйнується. Повний безлад, відсутність системи – найстабільніший стан будь-якої системи.
Біблійним відображенням Другого закону термодинаміки є «рабство тління», під яке творіння потрапило в результаті гріхопадіння людини: «творіння підкорилося марноті не добровільно, а через того, хто його підкорив, з надією, що саме творіння буде визволене від рабства тління — для свободи слави дітей Божих. Бо знаємо, що все творіння разом стогне і страждає аж донині…» (Римлян 8: 20-22).
З закону термодинаміки випливає, що з часом будь-яка замкнута система досягає стану абсолютної рівноваги, – мінімальної організації та максимального хаосу, – ніякої роботи в ній більше не здійснюється. І якби наш світ існував нескінченно довгий час, то вся енергія і матерія рівномірно поширилися б по всьому простору, і нічого в ньому більше не відбувалося б. Такий уявний стан світу отримав назву «теплова смерть всесвіту».
Читайте також:
Але у всесвіті поки що спостерігається порядок, а не хаос. Ми бачимо високий ступінь концентрації енергії і матерії в зірках і галактиках і – величезні порожні простори між ними. Всесвіт ще досить далекий стану теплової смерті. Значить, він не існує нескінченно довго і, отже, мав початок. А це неминуче підіймає питання про те, що ж було причиною його виникнення.
