Вітаю, дорогий читачу! Я – жертва домашнього насильства. Мій стаж в цій справі – 24 роки.
Я хотіла б поділитися з вами своєю історією. Довгі роки я не бачила світла і виходу в усьому, через що мені довелося пройти. Навіть, коли в 18 років я залишила рідну домівку, то вся ця історія продовжувала похмурою хмарою «висіти» над моїм життям і отруювати її. Я не можу сказати, що на сьогодні всі питання вирішені і закриті, але, з ласки Божої, за останній рік відбулися зміни, які дають мені силу з радістю і надією дивитися вперед.
Сподіваюся, що моя історія може бути корисна тим, хто проходить через подібне. Тим, хто навіть не думає про те, що таке може бути в церкві. Повірте, може. Можливо, ви щонеділі або при зустрічі потискуєте руку, яка потім підіймається на дружину і дітей. Я дуже хочу пролити світло на проблему домашнього насильства.
- Домашнє насильство під час коронакризи збільшилося удвічі – підписано указ президента
- Спільні заходи релігійних діячів з протидії домашньому насильству
Якщо дивитися статистику, то кожна третя жінка в світі стикається з цим – в особі батька або чоловіка.
Ми з Божою поміччю зможемо зупинити це зло, якщо визнаємо факт наявності цієї проблеми в церкві. Коли жінки, які страждають роками від насильства зрозуміють, що вони можуть звернутися за допомогою в своїй церкві і не потрапляти під осуд. Церква повинна бути готова надати захист і допомогу жінкам і дітям які страждають від побиття і образ.
Розповім трохи про себе: до 18 років я жила з батьками в атмосфері розбою, пияцтва і розпусти. З боку свого рідного батька я пережила численні образи, побиття, сексуальні домагання і спробу зґвалтування. У родині батько ніколи не називав мене на ім’я, проте використовував для цього принизливу кличку. Багато разів на моїх очах він напивався, розбивав меблі і техніку, бив маму і зраджував їй.
Я знаю, що це таке, коли за непокору і протест, на тебе йдуть, стискаючи кулаки, а очі горять ненавистю. Усвідомлювати свою безпорадність і намагатися згрупуватися так, щоб не потрапило по обличчю і внутрішнім органам. Моя мама розповідала, що коли виходила заміж, то і подумати не могла що її життя буде такою. Адже її обранець був уже чотири роки в церкві (!) І був лідером (!) молодіжного служіння.
Мені дуже хочеться, щоб це зло припинилося в родині моїх батьків і у всіх сім’ях, де воно є. Я довго розмірковувала над тим, як вийшло так, що мама, сама, страшно страждаючи від насильства, фактично, роками дозволяла батькові тероризувати всю сім’ю?
Мені б не хотілося зводити всю проблему до якоїсь однієї причини. Проте, розмірковуючи, я зрозуміла, що важливу роль в тому, що насильство в нашій родині не просто є, а й зміцнюється, зіграло те, що і мама, і ми, діти вірили в брехню, яка позбавляла нас розсудливості і не давала правильно діяти. Найстрашніше те, що ми хотіли вірити в цю брехню!
З історії Едемського саду ми знаємо, який руйнівною і підступною є брехня. Подібним же чином брехня працювала і в моїй родині, коли я росла. Але зрозуміла я це тільки зараз.
Мій шлях до прозріння почався в кінці 2019. Тоді я звернулася за допомогою до сестер в церкві, які займаються служінням душеопікунства. Мені було важко відкриватися, але бажання змін взяло верх. Я вдячна Богу за працю, який Він зробив і продовжує робити в мені через цих сестер.
Тут же я хотіла поділитися своїми відкриттями – тією брехнею, в яку мене навчили вірити і від якої я зараз намагаюся звільнити своє серце. Моє звернення більше до жінок, які перебувають в рабстві насильства. Але я думаю, що ця інформація буде корисна і тим, до кого така жінка звернеться за допомогою.
Брехня 1. «Якщо чоловік – насильник, я все одно повинна терпіти. Думати про розлучення – гріх»
В моїй родині ця брехня обґрунтовувалася віршем з Біблії:
«Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!» (Від Марка 10: 9).
В нашій родині це місце з Біблії використовується, як важіль для зупинки будь-яких спроб якось змінити ситуацію в родині: від розмови з ким-небудь із церкви, до думок про розлучення. Тому що будь-яка дія прирівнюється до «розлучення» того, що поєднав Бог.
Хочу, щоб ви зрозуміли мене правильно: я не закликаю вас бігти і подавати на розлучення при першому ж конфлікті в сім’ї. Йдеться про випадки, коли насильство в сім’ї зростає і зміцнюється. В цьому випадку не діяти не можна! Якщо ви роками терпите гріх вашого чоловіка і покриваєте цей гріх, то ви стаєте співучасницею, і грішите разом з ним проти ваших дітей, захищаючи свій шлюб цим місцем Писання. Прочитайте наступний вірш:
«Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного.» (1 Тимофію 5: 8).
Коли чоловік так поводиться зі своєю сім’єю, він не просто відрікається від віри, він стає гірше невірного. Вже йде руйнування того, що Бог «поєднував». У шлюбі, який замислив Бог, немає місця таким гріхам як розбій, пияцтво, перелюбство. «Розлучення» – це не розлучення по закону, а воно починається з гріха. Якщо ваш чоловік грішить, він руйнує ваш шлюб.
Хочу нагадати, як чоловік, який любить свою дружину, повинен до неї ставитися:
«Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе. Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву, бо ми члени Тіла Його від тіла Його й від костей Його! Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і будуть обоє вони одним тілом. Ця таємниця велика, а я говорю про Христа та про Церкву! Отже, нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе, а дружина нехай боїться свого чоловіка!»(До Ефесян 5:28-33)
Бачите, чоловік, який любить і приліпився до своєї дружини, ніколи не завдасть їй біль, тому що вони з’єднанні і мають одне тіло.
«Чоловіки, так само живіть разом із дружинами за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь, бо й вони є співспадкоємиці благодаті життя, щоб не спинялися ваші молитви.» (1 Петра 3:7).
Перечитайте вірш і подумайте, чи так до вас відноситься ваш чоловік? Ви для нього немічні посудини? Ви співспадкоємиця благодатного життя? Коли я читаю ці місця писання, у мене сльози смутку, мені дуже шкода свою маму і всіх жінок, які страждають від домашнього насильства.
Брехня 2. «Мій чоловік – це мій хрест, тому я зобов’язана його нести»
Мама говорила, що її чоловік – це хрест, який вона несе. Таке розуміння привчило нас приймати гріх батька, як випробування, яке потрібно пройти для кращого пізнання Христа. Але коли ми так думали, мама привчила нас не протистояти злу, а навіть допомагати йому в зростанні. Це місце Писання завжди наводилося в приклад:
«А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде» (Від Луки 9:23).
Це я чула не тільки від мами, але і інші сестри в церкві тлумачать це місце так, що хрест – це якісь земні тяготи, які ми звалюємо на свої плечі і тягнемо все життя, вважаємо себе мучениками, які самовіддано з терпінням і з лагідністю несуть свій тягар.
Про який же хресті тут йдеться? Взяти хрест – це означає бути розіп’ятим разом з Ісусом за свій гріх, вмерти для себе і воскреснути для нового життя з Господом.
«…Я розп’ятий з Христом. І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе»(До Галатів 2:19б-20).
Ключове «Я РОЗП’ЯТИЙ З ХРИСТОМ»! Розумієте? Мова не про те, щоб звалити на себе хрест як тяжкість гріха свого чоловіка і все з лагідністю терпіти. Це стосується всіх віруючих особисто. Це основа Християнства. Ти залишаєш стару людину, його розіп’яли разом з Христом на хресті. І ти відроджуєшся до нового життя з Ним. Це нагадування кожному про те, що зробив Ісус для тебе особисто. Для цього потрібно взяти Хрест. Пам’ятати, що ти дитя Боже, і Він тебе врятував і звільнив від твого гріха. Що вже не ти живеш, але Христос Духом Своїм в тобі! Розумієте? Хрест – це не чоловік, це не хвороба, це не діти-підлітки, не поганий колектив на роботі. Ще раз Хрест – це смерть прагнень нашої плоті.
Брехня 3. «Ми повинні «покривати наготу» нашого батька, і нікому нічого не розповідати»
Пам’ятаєте історію про Ноя, яка описана в книзі Буття 9:20-27: «І зачав був Ной, муж землі, садити виноград. І пив він вино та й упився, й обнажився в середині свого намету. І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм надворі. Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкували, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого. А Ной витверезився від свого вина, і довідався, що йому був учинив його син наймолодший. І сказав він: Проклятий будь Ханаан, він буде рабом рабів своїм браттям! І сказав він: Благословенний Господь, Симів Бог, і хай Ханаан рабом буде йому! Нехай Бог розпросторить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, і нехай Ханаан рабом буде йому!».
Цю історію в моїй батьківській родині використовують, як пояснення, чому про батька нічого не можна розповідати іншим. Мене цьому вчили з дитинства, наводячи цей приклад. Своїм мовчанням нібито «покриваємо наготу» батька.
Ми знаємо, що «…всі згрішили, і позбавлені Божої слави». Ной не виняток. Але написано, що він випив вина, сп’янів і лежав оголений. Тут не написано, що він випив і бив свою дружину, а Хам пішов просити допомоги, щоб захиститися. Хам побачив наготу батька і пішов поділитися цим з братами, щоб обговорити або посміятися. Тут народжується питання до вашого серця. Заради чого ви або ваші діти хочуть розповісти про те, що творить їх тато або чоловік? Ви хочете допомоги чи хочете висміяти? Впевнена, що ви хочете допомоги! Тому прошу, не обманюйте себе. Коли ви збираєтеся йти до вашого пастору за допомогою, ви не грішите проти чоловіка. Ви проливаєте світло на його гріх, і звільняєтеся від тягаря його гріха!
Цю брехню дуже складно зруйнувати практично. Я розуміла, що так бути не повинно. Але боялася попросити допомоги у вчителя недільної школи, або лідера молодіжної групи. Я довго не розповідала своєму чоловікові про те, що відбувалося і відбувається в моїй батьківській родині.
Але Господь закликає нас сповідувати гріхи для того, щоб «очистити нас від усякого гріха».
«Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Івана 1:9).
Зараз логічне запитання: це ж не ваш гріх? Але ваш гріх в тому, що ви мовчите, покриваєте і не викриваєте.
«А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата. А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків. А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник!»(Від Матвія 18:15-17).
Брехня 4. «Я буду його прощати, як вчить цьому Бог»
Так говорить моя мама. І в родині моїх батьків це тягнеться 25 років. Одне і те ж, день за днем, рік за роком, десятиліття за десятиліттям. Батько грішить кожен раз з новою руйнівною силою і кордони все більше зсуваються. Це відбувається, тому що прощення для нього – це дозвіл жити в родині і поводитися так само.
Таким прощенням не вийде служити душі і серцю мого батька. Це ще більше руйнує і розбещує його серце. Від такого вибачення він не зцілюється, а сильніше уражається. Тому що не відчуває загрози втратити свою сім’ю, і знає, що ніхто нічого не дізнається, знає що це залишиться безкарно.
«А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!» (Еф. 4:32).
Вміти прощати – це прекрасний плід Духа в Християнах. Перечитайте вірш, зупиніться на останньому уривку: «як і Бог через Христа вам простив!».
Розкажіть, як ми отримуємо Боже прощення? Що для цього від нас вимагається? Ми йшли собі по життю грішили, і тут Бог нас простив, а ми як йшли кривою доріжкою, так і йдемо. Ні! Ми прощені через Євангеліє, через визнання себе грішниками, через розтрощення нашої плоті, через бажання жити по Духу. Перш в нас відбулися зміни. Людина відрікається від свого старого чоловіка через Хрест Христа, і відроджується до нового життя з Богом. І тільки тепер ми отримуємо прощення.
Тепер давайте перенесемо це на ситуацію з чоловіком, батьком. Ця людина визнає себе грішником? Він просив у вас і у дітей прощення? Він просив прощення у Бога? Ви бачите в ньому зміни і прагнення догодити Богові? Подумайте, ваше прощення справжнє?
«Уважайте на себе! Коли провиниться твій брат, докори йому, а коли він покається, то вибач йому» (Від Луки 17:3).
Брехня 5. «Моїй віри вистачить для порятунку всієї родини»
«…Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім» (Дії Апостолів 16:31б).
Дуже часто я чула цей вірш від мами, від бабусі, від жінок у яких були не врятовані діти або невіруючий чоловік. Вони всім серцем вірять і сподіваються, що через них можуть отримати порятунок їх рідні.
Давайте прочитаємо наступний вірш:
«І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його. І сторож забрав їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охристився негайно він сам та його всі домашні. І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога» (Дії Апостолів 16:32-34).
Так само написано і в 10 главі в 44 вірші:
«Як Петро говорив ще слова ці, злинув Святий Дух на всіх, хто слухав слова».
Чи не написано, що Корнилій і Охоронець покаялися і на них зійшов Святий Дух, а їхні родичі врятувалися просто тому, що вони живуть в одному будинку? Написано, що вони всі разом слухали Євангеліє і разом покаялися, і отримали дар Духа. Не обманюйте себе. Ваш чоловік, і діти можуть отримати порятунок тільки якщо самі повірять в Євангельську звістку. Визнають себе грішниками, і покаються перед Богом в своїх гріхах.
Брехня 6. «Якщо б’є, значить, любить своїх дітей»
Я згодна, що дітей потрібно карати. Це корисно і так написано в Слові. Але прошу, не плутайте це з рукоприкладством. Часто батьки використовували цей вірш, так само як захист дій батька.
«Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання»(Приповісті 13:24).
Істинне покарання – це коли батько в повному спокої і з пояснювальною, викривальною бесідою використовує фізичне покарання для закріплення.
«А батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!» (Еф. 6: 4).
Це не запотиличник, не кинути капець в дитину, не вдарити його головою у щось тверде, не тремтіла – це вже рукоприкладство. Такими діями тільки загострюється серце маленької людини проти вас і проти Бога.
«Діти спадщина Господнє, плід утроби нагорода!»(Псалом 127: 3).
Дитина – це нагорода від Господа. Прошу не обманюйте себе. Не виправдовуйте подібні дії стосовно вашої дитини.
Брехня 7. «Якщо я розповім, то мою сім’ю будуть обговорювати і засуджувати. Якщо він такий, значить і я така»
О, я довго жила в цій брехні. На людях у нас хороша, дружна сім’я, але в стінах будинку все просякнуте гріхом і гидотою. І цьому вчилися у батьків я, мої брати і сестри – лицемірити. Батьки грали роль на публіці, а вдома знімали маску благочестя. Це набагато страшніше, адже наші серця бачить Бог. Треба боятися Божого суду, а не людського.
Якщо ви відкриєте весь свій біль вашому пастору, який поставлений Богом – вас за це не засудять. Це буде початком шляху до виходу. Я говорю про це, тому що так почався мій шлях по зціленню від брехні.
Але якщо ви так само будете покривати і мовчати, і в один день все вийде з під контролю, і хтось потрапить з побоями в лікарню?! Або вам доведеться звернутися в поліцію і церква дізнається про «схованці» вашої родини зі ЗМІ, то тоді ви самі посієте насіння засудження і обговорення. Ви станете співучасницею не тільки гріха, про який ніхто не знав, а й злочину.
Це кримінально карається, коли відбувається насильство над дитиною. Почитайте цю статтю кримінального кодексу: КК РФ Стаття 125. Залишення в небезпеці. Зрозумійте всю глибину цієї проблеми. Ви відповідальні не тільки за себе, але і за своїх дітей. І влада в цьому випадку виконує функцію, яку Бог заповідав робити.
«Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога. Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе»(До Римлян 13:1-2).
Брехня 8. «Як же я залишуся без чоловіка, одна з дітьми?»
Хочу розповісти свій приклад. Коли мені було 18 років, батьки переїхали в інше місто. Вони просто тікали, тому що вже не виходило приховувати гріхи батька. Я і моя сестра вирішили з ними не переїжджати, ми залишилися жити самостійно.
Це були не прості роки в моєму житті. Нам не вистачало грошей. Потрібно було нести відповідальність за сестру і за своє життя. Проте ми були вільні! Ми приходили додому в нашу кімнатку, і вона була для нас місцем спокою і відпочинку. Я дякую церкві за те, що нас не залишили і багато підтримували в цей не простий час. Хоча служителі не знали справжній стан справ. Прошу не бійтеся труднощів.
«Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її»(1 До Коринтян 10:13).
Я розумію, що залишитися одній без підтримки – це дуже складний крок. Багато сумнівів і страхів спливає в голові. Але потрібно зрозуміти, що ви одна не залишитеся. І те життя, за яку ви тримайтеся, зовсім не та, яку для вас приготував Господь. З вами залишається Бог, а Він своїх дітей не залишає. У вас є церква. Ви не уявляєте, яке це благословення!
Жінки, які стикаються з насильством у світі, змушені шукати центри підтримки, а у вас є ціла сім’я, яка буде готова вам допомогти фінансово, надати захист. У вас є ваші діти, які все розуміють, і з задоволенням будуть допомагати. Потрібно бути твердою і мужньої в такому рішенні.
«Чи ж не наказав Я тобі: будь сильний та відважний? Не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити» (Ісус Навин 1:9).
Висновок
Я сподіваюся, ви прочитали до кінця моє свідчення, і це було вам корисно. Сподіваюся, що Бог торкнувся, і ви так само розбили брехню, в яку вірили.
Для того, щоб в цьому зростати, вам потрібно почати діяти. Якщо у вашій церкві є служіння душеопікунства, зверніться до такої людини, і досліджуйте своє серце.
«Рада в серці людини глибока вода, і розумна людина її повичерпує» (Приповісті 20: 5).
Я про це говорю, тому що в цій програмі є ціла тема, яка присвячена тому, як спілкуватися і будувати стосунки зі злою людиною.
Перше – це підготувати своє серце до цієї духовної війни. «Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати. Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности, і взувши ноги в готовість Євангелії миру. А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого. Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже. Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих»(До Ефесян 6:13-18).
Друге – це діліться і шукайте допомоги. Якщо у вас немає служіння душеопікунства, зверніться до служителів, пастору. Якщо є жіночі збори, поділіться з лідером цього спілкування. Але прошу, не шукайте підтримки від жінок в подібній ситуації. Ви можете разом помилятися. Я була свідком такого спілкування. Всі 8 пунктів я чула від мами і жінок, які з нею спілкувалися. Проблема в тому, що ви отримуєте підтримку один від одного, а ваш пастор та інші служителі навіть не здогадуються, що у них в зборах є така проблема. Діліться і шукайте допомоги в спілкуванні з вашим пастором і служителями, у людей, хто твердо стоїть в Слові і Вірі.
Хочу так само звернутися до служителів недільної школи, духовних наставників, молодіжних лідерів, і, якщо ви не стикалися особисто з проблемою насильства, прошу, будьте уважні до тих, хто поруч. Можливо, поруч з вами сидить жінка, яка страждає від рукоприкладства. Або в вашому класі є така дитина. Проявіть участь до цієї сім’ї, можливо, вас Бог закликає стати інструментом для зцілення цих людей.
Help for Heart (Допомога для серця)
Джерело:
Центр душеопікування та навчання «Help for Heart».
[sc name=”futerblock” ]
