Сучасний атеїзм − це не просто заперечення всіх релігій, це справжня ідеологія. Розмови між атеїзмом і християнською вірою зазвичай розчаровують обох, тому що ідеологія першого обмежується розглядом того, що стверджує друга. Християни повинні бути більш поінформованими й не дозволяти культурному наративу про науку проти віри засліплювати їх і підривати їхню впевненість. Ось п’ять важливих моментів, які допоможуть християнину збагатити свої знання і зрозуміти, що атеїзм не настільки відкритий до доказів, як він стверджує.
1. Прихильність до матеріалізму
Матеріальний всесвіт і наш світ у ньому − це все, що ми маємо або коли-небудь матимемо. Атеїзм мислить строго в цих межах. У його світогляді наука повинна мати матеріальну точку відліку. Відповідно, сучасні наукові спостереження за тонким налаштуванням Всесвіту та визначеною складністю в мікробіології, які наштовхують на переконливі висновки про існування Творця, відкидаються за замовчуванням. Звичайно, ці телескопічні та мікроскопічні спостереження не є прямим доказом існування Бога. Однак для християнина вони є частиною сукупності доказів, які суттєво підкріплюють особистий досвід віри, що співвідноситься з біблійним одкровенням. Таким чином, це робить внесок в обґрунтованість християнської віри.
У світлі сучасних наукових знань, однак, деякі атеїсти почали демонструвати інтелектуальне смирення, стверджуючи, що теорії матеріального/випадкового створення складності зазнають невдачі (див. Томас Нейґел, Розум і Космос: Чому матеріалістична неодарвіністська концепція природи майже напевно є хибною). З усім тим, атеїзм наполягає на методологічному натуралізмі й відмовляється відступати, вірячи, що природне пояснення колись пояснить тонке налаштування і біологічну складність. Сучасна наука відсуває ці очікування ще далі, оскільки вона продовжує все більше припускати, що інформація, закладена в нашій людській конституції, була не випадковістю, а навмисним актом розуму. Крім того, закони науки не можуть пояснити причину виникнення всесвіту, оскільки вони з’явилися тоді, коли почався всесвіт. Законів не існувало до народження Всесвіту, тому вони не могли бути його причиною. Попри це, атеїзм процвітає разом зі своєю ідеологією, яка не підлягає обговоренню.
2. Контрперспективи не розглядаються серйозно
Протягом десятиліть я мав незліченну кількість розмов з атеїстами, за кавою, на заходах, онлайн, в аудиторіях зі студентами та викладачами. Я виявив кілька речей, які постійно переважають: вони завжди швидко відсилають мене до скептичної літератури про християнство, і їм набагато більше подобається бути скептиками, ніж бути справді відкритими до можливості існування Бога. Коли я розповідаю їм, що читав твори цих авторів, вони зазвичай дивуються, адже більшість атеїстів вважають, що християни − сліпі послідовники віри (хоча ця думка починає потроху змінюватися). У відповідь я зазвичай рекомендую сучасну теїстичну літературу, але вони зазвичай відмовляються від неї або стверджують, що читали, але не можуть відповісти на мої запитання. Якимось чином вони бояться відкрити для себе Істину.
Атеїсти стверджують, що вони вільнодумці, але насправді мається на увазі, що вони вільні від думок про щось, що стосується Бога. Під час навчання в докторантурі я проходив курс з професором-атеїстом, вільнодумцем. Через роки я зустрівся з ним на академічному заході. Ми обмінялися люб’язностями й поговорили про філософську теологію. Я запропонував йому почитати найновішу літературу про теїзм, яка з’явилася у відомих філософських колах. Він махнув рукою і сказав: «Ні, я такого не читаю».
3. Християнську віру неправильно розуміють
Якщо атеїст претендує на неупередженість, він повинен продемонструвати освічене розуміння Послання Павла до Римлян. Це не означає, що атеїст повинен читати Послання до Римлян як Слово Боже, але принаймні як знаковий літературний твір, який вплинув на західну цивілізацію. Атеїст повинен бути освіченим у тому, що мав на увазі автор Послання до Римлян, хоча не обов’язково погоджуватися з цим. Я виявив, що атеїсти віддають перевагу вторинній літературі про християнство, де автори вже налаштовані скептично.
Загалом, атеїсти перебувають під враженням, що християнська віра означає необхідність слухати нудні проповіді, дотримуватися стародавніх ритуалів, читати сухі молитви й відмовлятися від усього цікавого в житті. Найбільше вони вважають, що прийняття християнської віри означає відмову від свого розуму і свободи. Вони не розуміють, що християнська віра − це особисті та визвольні стосунки з Христом, які дають багату інтелектуальну та екзистенційну реалізацію, з чудовим усвідомленням кінцевої реальності.
4. Прагнення замінити Бога
Атеїсти живуть так, ніби Бог існує. Вони проявляють доброзичливість і вірять у правильні та неправильні моральні вчинки. Як і будь-хто інший, вони також очікують справедливості, коли їх кривдять. Тепер вони апелюють до еволюційних процесів як відповідальних за розвиток сучасного суспільства. Мовляв, бездумний і сліпий процес зібрав наш розум природним шляхом, а коли ми усвідомили свій раціональний розум, то почали встановлювати необхідні суспільні норми. Це ідеологічне переконання, і я згоден, що «матеріалістична неодарвіністська концепція природи майже напевно є хибною».
А як щодо необхідних для життя поживних речовин, які містяться в яблуках, апельсинах, бананах тощо? Ну, вони природним чином з’явилися із землі − в чому проблема? Однак, здається, деякі вчені усвідомлюють недоліки матеріальних/випадкових теорій, що пояснюють тонке налаштування, складність і свідомість, і у відчаї висувають якісь дикі гіпотези. Нещодавно вчені всерйоз заговорили про можливість того, що інопланетна цивілізація може надіслати нам послання, яке може допомогти прояснити наше існування. Звичайно, що завгодно, тільки не Бог!
5. Атеїзм напружує розум
Атеїзм стверджує, що базується на доказах і раціональності. Проблема в тому, що його інтерпретація доказів напружує розум. Якщо ми почалися як матерія і розвивалися бездумним, сліпим, природним процесом, то як ми можемо спілкуватися і розуміти один одного? Матерія плюс матерія не може породити свідомість. Це не є наслідком. Так само матерія не може міркувати з іншою матерією і вирішувати проблеми, як це робить людина. Люди раціоналізують, спостерігають, розуміють, вирішують і творять завдяки чудовому розуму, вухам, очам і гортані, які дав нам Бог.
Атеїст, який читає ці рядки, можливо, наполягатиме на тому, що ми не знаємо певних речей, і в майбутньому наука може дати відповіді на них. Це заплутує раціональність і навіть усуває її від інтерпретації доказів. Знання ґрунтуються на тому, що знає наука. Ми бачимо, що матерія є неживою, а людські істоти мають складну свідомість на ідеально відрегульованій планеті. Розумно вважати, що раціональність і свідомість людей найкраще пояснюються через посилання на Бога. Атеїзм може заперечувати це цілими днями, але його заперечення не робить висновок ірраціональним. Таким чином, основна наука починає розглядати позаземні впливи, оскільки суто природні пояснення, здається, перевантажують розум.
Читайте також:
На завершення, справжній вільнодумець повинен ретельно ставити під сумнів ідеологію атеїзму і бути відкритим до можливості того, що християнська віра не є занудою, науковою пробоїною, закриттям розуму чи ірраціональним світоглядом. З незалежним мисленням атеїст повинен прочитати Послання до Римлян і зробити власні висновки. Ось у чому має полягати вільне мислення.
Автор: Марлон де Блазіо
