31 березня у світі відзначають одне з найсвітліших християнських свят – Великдень, день, коли згадують тріумф воскресіння Ісуса Христа після його жертовної смерті на хресті. Відзначення цієї події, що лежить в основі християнської віри, сягає корінням далекої історії й залежить від місячного циклу, роблячи свято перехідним.
Цьогоріч українська громада готується відсвяткувати Великдень 31 березня, свято, що є кульмінацією християнського календаря та має глибокі історичні корені. Великдень, або як його ще називають Світле Христове Воскресіння, відзначається на честь воскресіння Ісуса з мертвих, символізуючи перемогу життя над смертю та вічне спасіння.
У минулому, всі християни святкували Великдень одночасно, відповідно до юдейського календаря, але з часом встановлення дати стало залежати від місячно-сонячних циклів, роблячи свято перехідним. Особливість обчислення дати Великодня в православ’ї та католицизмі призводить до різниці в датах святкування, навіть після того, як Православна Церква України та Українська Греко-Католицька Церква перейшли на новоюліанський календар, змістивши неперехідні свята на 13 днів.
Дату Великодня визначають на основі місячних циклів, пов’язуючи її з першим весняним повним місяцем, що підкреслює зв’язок природи й духовного відродження. Важливо зазначити, що в православ’ї Великдень не може співпадати або передувати юдейській Пасці, зберігаючи послідовність біблійних подій.
Традиційне пасхальне вітання, що лунає з вуст вірян протягом святкування – “Христос Воскрес! – Воістину Воскрес!”, є виразом віри та радості з приводу воскресіння Христа. Історія життя, смерті, та воскресіння Ісуса Христа, Особі, яка проголосила Себе Царем Небесного Царства та була страчена, але чия гробниця виявилась порожньою через три дні, залишається основою християнської віри.
Читайте також:
Попри Своє скромне становище, Ісус із Назарету вважав Себе Царем Небесного Царства, центральною постаттю історії та Суддею, Який керує Божим майбутнім. Юдейська влада визнала Його винним у богохульстві, а римляни стратили Його за претензії на царську владу. Він помер на хресті й був покладений у гробницю, місцезнаходження якої було добре відоме. Три дні потому ця гробниця була порожня, і Його послідовники мали досвід спілкування з воскреслим Ісусом, який тривав ще 40 днів, а потім припинився, коли, як кажуть християни, Ісус повернувся на небеса. Тіло так і не було знайдено, і всі очевидці підтвердили свої свідчення навіть під страхом смерті.
