Жебрак сидів на узбіччі дороги вже понад тридцять років. Одного разу повз нього проходив мандрівник.
– Подайте кілька монет, – прошамкав жебрак беззубим ротом, механічно простягнувши йому стару бейсболку.
– Мені нема чого тобі дати, – відповів мандрівник. А потім запитав: – На чому це ти сидиш?
– Та так, ні на чому, – відповів жебрак. – Це просто старий ящик. Я сиджу на ньому вже стільки, скільки себе пам’ятаю.
– А всередину коли-небудь заглядав? – поцікавився мандрівник.
– Ні, – сказав жебрак. – Який сенс? Там же нічого немає.
– А ти заглянь, – наполягав мандрівник.
Жебрак взявся підіймати кришку. З величезним подивом і захопленням, не вірячи власним очам, він побачив, що ящик був наповнений золота!
Читайте також:
Давайте не будемо уподібнюватися цьому жебракові. Ящик золота, на якому ми сидимо і «бубнимо» про свою незадоволеність і злидні – це енергія подяки Богу. Висловлюючи свою вдячність Господу Богу, ми стаємо володарями незліченних скарбів вічного життя.
