Здається, мить —
і віднайдеться слово,
і упаде байдужості стіна.
Воно проляже, як міцна основа,
і кожному відкриється сповна.
Здається, мить —
і слово те єдине
змете непотріб дріб’язку-слівець
і прокладе невидимі стежини
до наших захаращених сердець.
Здається, мить —
і у прозрілих душах
хижацтво зникне і не стане бруду.
І, врешті-решт, настане розуміння,
що ми — творіння Боже, себто люди.
Тетяна Свірська
Схожі статті
