Тепер, коли Трамп знову став президентом Сполучених Штатів і одразу ж розім’яв м’язи та перекроїв світову політику, що робитиме Європа?
Гарне запитання! Подобається нам це чи ні, але Трамп – це потяг, який рухається і знає, куди він хоче їхати. У порівнянні з ним Європа схожа на побитий і зламаний вінтажний автомобіль з вимкненим двигуном.
Європа виглядає старою, розділеною і позбавленою бачення. Вона втратила деякі свої частини (див. Brexit), її двигуни (Німеччина і Франція) переживають серйозні політичні та економічні кризи, вона переживає структурну демографічну зиму і невблаганне старіння населення, вона має війну на своїх кордонах (Україна), вона переживає націоналістичні заворушення, які повертають привидів (антисемітизм, ксенофобію і т.д.), які, здавалося б, були вигнані, а натомість живі і здорові.
Європейська мрія, що постала з попелу Другої світової війни, якщо припустити, що вона колись існувала, згасла. Здається, що вся будівля європейської соціальної моделі рухається до прогресуючої нестійкості, породжуючи напруженість і поляризацію, які призводять до відродження гасел на кшталт «кожен сам за себе», якщо не «кожен проти кожного».
Президентство Трампа, всупереч кліматичній, інтернаціоналістській, гендерній та глобалістській політиці, може лише зробити європейську кризу ще більш очевидною.
У чому полягає європейська хвороба? Багато хто намагався відповісти на це питання – від римських пап до соціологів, лідерів громадської думки та видатних економістів. Після інавгурації Трампа журнал «Evangelical Focus» провів цікавий форум європейських євангельських лідерів на цю тему.
Є три симптоми біля ліжка хворої Європи, на які необхідно звернути увагу
1. Європа пішла шляхом віднімання або за традицією щодо європейських цінностей, але без асиміляції їх множинної основи, яка включає в себе протестантизм. Прихильники віднімання (лаїцисти і секуляристи) хотіли виключити релігію з європейської культури; традиціоналісти (католики й православні) хотіли відновити «християнську» природу континенту. Зіткнення між ними призвело до розгубленості Європи й нинішнього глухого кута.
Європа плюралістична, а це означає, що слід цінувати всі її корені (в тому числі і євангельські). У конфлікті між субтрадиціоналістами і традиціоналістами євангельська соціальна думка в Європі не була добре представлена в дебатах, частково через самих євангелістів, які не надали їй голос на всіх можливих форумах.
2. Інституційна форма Європи розвивалася по шматочках, плутано і без загального бачення: спочатку європейський «ринок», потім європейське «співтовариство» і, нарешті, європейський «союз». Все це були половинчасті рішення, без архітектури, яка б об’єднувала політику, оборону, економіку і суспільство. Результатом стало зростання європейської бюрократії без розв’язання вузла політичної ідентичності Європи.
Модель, яка могла б запропонувати перспективу (федеративна), ніколи не розглядалася, а тим більше не була реалізована. Сьогодні Європа – це нагромадження речей без майбутнього. Зволікання з фундаментальним вибором тепер бере своє, залишаючи у спадок незавершений і, що ще гірше, застопорений проект.
3. Нинішні європейські лідери здаються дуже маленькими на зріст, нездатними піднятися до висот. Макрон – порожній нарцис, без загального бачення; Німеччина переживає глибоку кризу лідерства; Мелоні занадто зосереджена на «національному» наративі, щоб мати «європейський»; фон дер Ляєн – адміністратор існуючого, але не більше.
Інші лідери не прийшли. Європа має величезну бюрократію (парламент, комісії, ради, суди тощо), багато навичок і досконалості в різних секторах, але вона не має адекватного лідерства, здатного дивитися в майбутнє і вказувати шлях вперед.
Це риси (серед інших) європейської хвороби. Вийшовши на сцену, Трамп не зробив Європу хворою, він лише зробив існуючу хворобу ще більш очевидною.
Перед європейськими євангеліками стоїть завдання, яке більше не можна відкладати: чи є у євангельської культури щось сказати й свідчити Європі про Європу? Чи вона також є частиною хвороби, яка паралізувала Європу?
Леонардо Де Кіріко, євангельський пастор у Римі, автор статті.
Читайте також:
