В своїх статтях я не вживаю слів Русь, руський, Росія, російський, на позначення нинішньої політичної назви, якою воліє називати себе північно-східна країна-сусід. В силу того, що ця держава не є слов’янською, а є угро-фіно-татарською і містить в собі тільки невелику частину слов’ян, і здебільшого об’єднує різні нації, народи і народності, я іменую цю державу стародавньою її назвою Московська або Московська Федерація, а також її підданих: москвини, московці, московити, московитяни, московський народ чи московський люд. Щодо мови та культури, то московська мова та московська культура. Чому саме Московська? Тому що етноніми Русь, руський стосувалися саме нашого українського народу та його мови й культури. До цих назв вони не мали ніколи жодного стосунку, бо і самі себе так не називали. Щодо інших народів та народностей Московської Федерації, їх називаю так, як вони іменують самих себе.
Минулий випуск я присвятив минувшині, але тепер ми говоритимемо про нинішній стан нашого мовлення.
Нині наша мова доволі засмічена московізмами, або покручами, тобто кальками з московської мови. Наприклад, доволі часто вживаним є вислів приймати участь. Це не що інше, як атрибут саме московського мислення, бо і сам так свого часу говорив, не знаючи свого рідного. Це стосується цілого масиву слів, які, на жаль, поки що обертаються в нашій свідомості.
Тож, що означає слово приймати в українській мові? Академічний тлумачний словник (1970—1980 роки видання) подає нам аж 18 значень цього слова. Але жодне нам не подає прикладу в сполученні з участю.
Якщо не вірите, можете переконатися:
ПРИЙМАТИ, аю, аєш, недок., ПРИЙНЯТИ, рідко. ПРИНЯТИ і діал. ПРИЙМИТИ, прийму, приймеш, док., перех.
- Брати до рук, на плечі і т. ін. від когось, або звідкись кого-, що-небудь. Хапко зараз витяга карбованця. Охрім, приймаючи, вмент уласкавився (Марко Вовчок, VI, 1956, 281); Мусив ловити [Алі] мент, коли човен опускався врівень з його плечем, щоб зручно було прийняти важкий мішок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 390); Дід прийняв листа гордо й незалежно, наче грамоту найкращому ударникові (Олесь Донченко, VI, 1957, 12);
// Ловити що-небудь кинуте;
// Відбивати удар (м’яча). Юрко.. прийняв м’яча і сильно вдаривши, послав у небо чудову свічку (Василь Кучер, Черв, вогонь, 1959, 81); Прийняти м’яча на голову. - Погоджуватися взяти собі що-небудь запропоноване. Наум, узявши хліб, поцілував і, положивши на стіл край свого хліба, каже: — Хліб святий приймаємо, а вас послухаємо (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 56); Пан моторошно здригнувся й поліз рукою до гаманця, але одразу ж передумав: чи прийме сьогодні старчиха гроші від нього (Михайло Стельмах, I, 1962, 629);
// Одержувати від кого-небудь щось у власність. Іванець там [у наметі] од князя царські дари приймає (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 171); — Так се вже не чиє, як моє діло, глядіти дуже пильно, щоб він [зять] був хазяїн добрий, щоб хоть би вже не розтратив.., що від нас прийме (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 62).
Приймати (прийняти) допомогу (поміч) — користуватися чиєюсь допомогою. [Руфін:] Неслава й батькові прийняти поміч від сина-зрадника (Леся Українка, II, 1951, 460).
♦ Приймати (прийняти) в спадок: а) одержувати які-небудь матеріальні цінності після смерті того, хто володів ними; б) переймати що-небудь від когось. Прийнявши в спадок кращі традиції революційних демократів 60-х років, народники 70-х років так само були непримиренними до всіх і всіляких залишків кріпосництва (Радянське літературознавство, 4, 1963, 101); Приймати (прийняти) корону (булаву і т. ін.) — виконуючи певний обряд, одержуючи атрибути влади, ставати королем, гетьманом і т. ін. Так Роберт за снагу та одвагу Королем у Шотландії став, В Едінбургу, преславному місті, Привселюдно корону прийняв (Леся Українка, I, 1951, 360); Один із старшин узяв булаву і підніс її Кирдязі. Задзвонили дзвони. Кирдяга прийняв булаву (Олександр Довженко, I, 1958, 234). - Погоджуватися з чим-небудь. [Голос покликача:] Руфін заздалегідь приймає вирок — і просить виконать його скоріше (Леся Українка, II, 1951, 534); — Рябов, пиши охоронну грамоту й наказ про прийняття розсадника на державне постачання. — Ну, що ж, приймаю, — Мічурін підвівся з стільця (Олександр Довженко, I, 1958, 455); S признатись належить, Що таки в світі існують тіла, неподільні на частки І якнайменші на розмір. І далі, цю думку прийнявши, Треба додати, що вічні вони, і тверді, і суцільні (Микола Зеров, Вибр., 1966, 142); Боротьба досягає найбільшого напруження під час страйку, в якому робітники перемагають, капіталісти змушені прийняти вимоги робітників (Українська література, 9 клас, 1957, 125);
// Миритися з чим-небудь. Все те, з чим раніш годився лише розум, але не приймала ослаблена воля, не пускали до серця егоїстичні побудки — все те з непереможною силою встало перед мене і прикликало сумління до відповіді (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 260); Прийшлось мовчки прийняти такий зворот розмови (Леся Українка, III, 1952, 606);
// Підтримувати що-небудь. — П’ю за працю на пожиток Країні нашій, панове!.. — Приймаючи цей тост, — обзивається третій, — додам кілька слів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 171);
// Затверджувати що-небудь на зборах, засіданнях і т. ін.; схвалювати. Приймаючи першу Програму На II з’їзді в 1903 році, більшовицька партія кликала робітничий клас, усіх трудящих Росії на боротьбу за повалення царського самодержавства, а потім — буржуазного ладу і встановлення диктатури пролетаріату (Програма КПРС, 1961, 4); — Зажди, Устиме, ще не таке буде. Ось приймемо на Зборах Маніфеста, щоб у нас влада Радянська була (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 144);
// Ставати послідовником, прибічником чого-небудь (вчення, віри і т. ін.). — Я в святого духа віру Щирим серденьком прийняв (Леся Українка, IV, 1954, 125);
// Присвоювати собі якусь назву або ім’я видатної людини (про об’єднання, установи, підприємства, заклади і т. ін.). Кожна партія, вступаючи до Комінтерну, повинна була прийняти назву Комуністичної партії (Комуніст України, 3, 1969, 24).
Приймати завіт — брати на себе обов’язок наслідувати що-небудь, дотримуватися чогось. [Матушка Гуменя (гнівно):] Так оце то ті тихі та смиренні. Оце то ті, що, надягаючи чернечу рясу, завіт приймали одсахнутись від усього мирського, тікати диявола і гріха його (Панас Мирний, V, 1955, 81); Приймати (прийняти) присягу (див. присяга); Приймати (прийняти) раду — слухатися чиєїсь поради. О, ради тих печер святих Лікеєвих, Що в них бував ти хлопчиком, Прийми пораду, що тобі нашіптує Старий і вірний приятель (Микола Зеров, Вибр., 1966, 384).
♦ Прийняти старостів — погодитись віддати дочку заміж; погодитись вийти заміж. [Марися:] Чом батько від Миколи старостів не прийняли? Я ж вам давно казала, що люблю його (Карпенко-Карий, I, 1960, 344); Серце не приймає кого — хто-небудь відчуває відразу до когось, не може полюбити когось. — Трапляється часом, що іншого якось не прийма серце, відвертається від нього, до іншого так зразу приляже, як до рідної мами… (Марко Вовчок, VI, 1956, 280); — Мати скребе голову: женись тай женись! .. дівчат мені рає… Та не приймає їх моє серце… (Панас Мирний, I, 1949, 341). - Брати на свою відповідальність що-небудь для передавання, пересилання, зберігання і т. ін. (про спеціально призначену особу, працівника). На подвір’ї стояв прикажчик і серед криків та зойку приймав матеріал (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 35); Обліковець Марина приймає від дівчат, що все по двоє підходять з великими корзинами, яблука. Відмічає у зошиті (Андрій Головко, I, 1957, 490); — Накажи комусь прийняти від мене три сотні добірних баранів (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 379); Тисячі телеграм прийняла за свого життя Зінаїда Павлівна (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 107);
// Брати що-небудь від когось на розгляд, для використання, застосування і т. ін. Я написав листа до «Київської Старини».. і прохав сповістити мене, чи приймають вони драматичні утвори [твори] (Панас Мирний, V, 1955, 374); Звісно, цар.. папери його має прийняти (Михайло Стельмах, I, 1962, 384);
// Закуповувати що-небудь. — Їздив же сьогодні до ігумені: взнавав, скільки пудів і по якій ціні буде приймати монастир небілений віск (Михайло Стельмах, I, 1962, 490);
// Перевіривши якість виконаної роботи, стверджувати її завершеність. — Придивляйся, хазяїне! Будеш роботу приймати! Тепер усе наше село таким буде… (Олександр Копиленко, Хата хлопчика.., 1957, 16).
Приймати (прийняти) замовлення: а) зобов’язуватися виконати на прохання якусь роботу. Він з’явився на місце роботи, але основного знаряддя праці — скриньки — він не взяв. Отже, він був позбавлений змоги приймати замовлення і чистити чоботи (Юрій Смолич, IV, 1959, 188); б) оформляти замовлення.
♦ Приймати (прийняти) вину на себе — те саме, що Брати (взяти, переймати, перейняти і т. ін.) вину на себе (див. вина). Шрам головою своєю одкупить полковий свій город.. Жалуючи згуби паволочан, сам удавсь до Тетері і прийняв усю вину на одного себе (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 192); Приймати (прийняти) [великий] гріх на себе (на душу) — те саме, що Брати (взяти) гріх на душу (див. гріх). — Буде того, що я тебе раз покрив, що перед богом гріх на себе приняв… (Панас Мирний, III, 1954, 198); «Поклянись, — каже, — на цей образ і поцілуй його, що немає її в хаті». І що ж ви думаєте? Поклялась стара, прийняла великий гріх на душу (Гнат Хоткевич, I, 1966, 69); Приймати (прийняти) естафету див. естафета; Приймати (прийняти) на свій рахунок див. рахунок; Приймати пост, військ. — ставати на варту, заступати вартового. Під кущем біля кулемета чути приглушену розмову — саме, видно, міняється наряд. Здає пост Остапенко, приймають Сердюки (Олесь Гончар, II, 1959, 265); Приймати (прийняти) рішення — вирішувати. Артьомов вивчав людей, з якими стикався, зважував їхні висловлювання, і коли приймав рішення, то, насамперед, воно було в інтересах держави, партії, народу (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 160); — Прошу прийняти конкретне рішення по моїй пропозиції (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 121). - Знайомлячись із станом справ якого-небудь господарства, підприємства, установи і т. ін., брати на себе керівництво ним. Треба було приймать економію. — Як будемо приймати? — Оберім трьох. Нехай хазяйнують (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 82); — Тоді хто ти такий і чого сюди прийшов? — Ферму приймати. Працювати тут буду (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 111); — Приймеш команду розвідників, — змінив своє рішення полковник (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 139); Нещодавно [Гнат] прийняв бригаду, а порядок повернув як! (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 261).
Приймати (прийняти) командування — брати на себе обов’язки командира. Командування приймає підполковник Зайцев (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 10); На випадок загибелі сержанта приймаю командування (Олександр Довженко, I, 1958, 312); Приймати (прийняти) справи — вступаючи на якусь посаду, знайомитись із станом справ. Старшинські справи, за наказом Антоновича, прийняв Хаєцький (Олесь Гончар, III, 1959, 307). - Виконувати якусь гігієнічну, лікувальну і т. ін. процедуру. Почувся плескіт води: дівчина приймала душ (Юрій Яновський, II, 1958, 159); Навіть узимку приймали малюки повітряні ванни (Вечірній Київ, 3.IV 1968, 2);
// Вживати всередину, ковтати (ліки). Я вигадав, що заслаб.. Підняв тривогу, мусив приймати краплі од живота і зіпсував великодній сніданок (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 364); Олечка не хотіла нічого приймати, дивилася з докором своїми синіми очима, пручалася. Утрьох тримали її, з великим трудом вкинули в рот дві таблетки (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 189); Доктор Драгомирецький вирішив прийняти подвійну дозу вероналу, — щоб таки переспати часинку (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 61);
// у сполуч. із сл. їжа, страва і т. ін. Споживати що-небудь; їсти. Не один наймит гіркий,.. почувши Кармелеву пісню, .. на другий день робивсь немов хворий, немов до своєї роботи й служби незгожий, не приймав хазяйської страви (Марко Вовчок, I, 1955, 356); Не приймав коник його [хлопчика] трави (Панас Мирний, I, 1954, 176); [Огнєв:] Забороняю усім командирам приймати до того часу їжу, поки бійці не поїли (Олександр Корнійчук, II, 1955, 40);
// Виконувати який-небудь обряд. Наум, тільки сам живий та теплий, ще здужав підвести її до святого причастя… Маруся прийняла тайни Христові, як янгол божий (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 85); Громадянку.., яка тривалий час хворіла, проповідники.. умовили прийняти обряд «водяного хрещення» (Наука і життя, 6, 1959, 50).
♦ Душа не приймає: а) хто-небудь не може або не хоче з’їсти, вжити щось. Їв би очима, та душа не приймає (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 226); [Солдат:] Як надивишся зранку, як знущаються з бідних людей, то повір, що не то що обіду, а навіть махорки не приймає душа… (Олександр Левада, Драми.., 1967, 46); б) те саме, що Серце не приймає (див. приймати 3). Але моя душа сього не приймає, довіку не помириться з таким! (Леся Українка, III, 1952, 689); Приймати (прийняти) шлюб — те саме, що Закон приймати (прийняти) (див. закон). [Химка:] Чи може я справді не вінчана? Так ніт же: усі бачили, сам бог бачив, як ми перед ним у церкві на рушнику ставали, шлюб приймали… (Панас Мирний, V, 1955, 240). - Терпіти, переживати що-небудь. — Запорожець ради нас усяку нужду з Січі приймає, білої сорочки зроду не бачить: як же нам не любити, братці, добрих молодців? (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 140); Гірко мені приймати наругу від тих людей, що стільки раз я, було, з біди визволяю (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 154); Голод, холод, усяку біду і напасть він готовий прийняти для іншого (Марко Вовчок, I, 1955, 346); Годі ж спільної розради, Що люд путами скула; Годі з нас тієї стради [страждання], Що країна прийняла! (Павло Грабовський, I, 1959, 77);
// Під дією чого-небудь мати певні зміни; зазнавати чогось. Я спочатку написав тільки ті глави, які могли бути надруковані, та й ті прийняли чимало змін (Леся Українка, IV, 1954, 132); Максим поштиво закивав: він завжди кивав поштиво на цю кумову згадку, бо сам за революцію ще ніякого ка ліцтва не прийняв (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 41).
♦ Приймати (прийняти) бій: а) вступати в бій, початий противником. Половина монголів уже вискочила з балки. Не приймаючи бою, вони щосили гнали коней, втікали (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 395); Тварини позривалися з місць. Самець став у грізну позу, готовий прийняти бій з ворогом (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 139); б) вступати в гарячу суперечку. [Ольга Антонівна:] Я скажу, що тебе нема, що ти хворий. [Лисенко:] Ні, не треба… Я прийму бій. Все одно з ними треба колись схрестити мечі (Юрій Мокрієв, П’єси, 1959, 289); Приймати (прийняти) кару — відбувати покарання. — Злазьте-но, злазьте, не соромтесь, — заохочував Галю батюшка, — бушували отут разом, то треба разом і кару приймати (Степан Васильченко, I, 1959, 122); Валентин уже знову стояв перед учителем, червоний, похнюплений, з порізаними руками, і приймав з гідністю кару за свою чергову витівку (Олесь Гончар, IV, 1960, 79); Приймати (прийняти) на себе: а) зазнавати на собі якусь дію, вияв чого-небудь неприємного, дошкульного. Як завжди в таких випадках, механік вигадав собі діло і зник, помчав у Брилівку, і весь шквал обурення за простій приймав на себе виконроб товариш Красуля (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 260); Завили й загавкали спущені з цепу собаки, їхню злобну навалу прийняв на себе парубок, який відступав останнім… (Олесь Донченко, III, 1956, 51); б) страждати за чийсь біль, біду, горе, переймати на себе. Сам нахилявся над крихітним тільцем, що змагалося за життя, і мовчки приймав на себе той біль, той крик, той вибираючий душу доньчин плач (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 303); Я дуже рада, що Ви поправляєтесь, а все-таки часто згадую ті легенди, де.. одна людина приймає на себе чужу біду і слабість, і жаль мені, що се можливо тільки в казці! (Леся Українка, V, 1956, 73); в) те саме, що Приймати (прийняти) на свій рахунок (див. рахунок). Моя байка Ні бійка, ні лайка: Нехай ніхто на себе не приймає, А всяк на вус собі мотає (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 129); Приймати (прийняти) на себе вогонь — зазнавати обстрілу. Коло річки Вужак, за безлюдним селом Оболонь, Канонада реве: ми приймаєм на себе вогонь (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 110); Артем залишився один, прийнявши на себе вогонь, щоб дати можливість Миколі вислизнути з пастки і донести до своїх карту (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 86); Приймати (прийняти) смерть — вмирати. Коли Тимко, мокрий, посинілий, ляскаючи зубами, виліз на берег, Джмелик повеселів очима: — А ти, видать, хлопець кріпкий. Смерть мовчки приймав. Другий би на твоєму місці горланив так, що й по хуторах чути було б (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 123); — Я ладна прийняти смерть у твоєму вогні за твою ласку, за один поцілунок (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 233); Приймати (прийняти) удар на себе: а) вступати в бій, початий противником. — Другий взвод буде в заставі, за квартал від казарми. Щоб в разі якої несподіванки прийняти на себе удар (Андрій Головко, II, 1957, 507); Друга лінія оборони готова прийняти на себе удар (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 74); б) підпадати під чийсь гнів, обурення і т. ін., зазнавати якоїсь кари, перев. замість справжнього винуватця. [Богушова:] Певно, Марійка прийняла на себе удар, який мав упасти на Таню (Вадим Собко, П’єси, 1958, 73). - Вислуховувати що-небудь. [Паріс:] Слухай, сестро, як ти мене затримала для того, щоб я такі слова приймав від тебе, то я на те не згоден (Леся Українка, II, 1951, 317); Жив [поет], писав; приймав хвали й образи; ..зате в житті ні разу Неправді не служив! (Максим Рильський, I, 1960, 272); — Се веселі жарти, пане-сусідоньку, — та все жарти; а ви мені яке розумне слово прокиньте. — Вибачайте на розумнім — прийміть правдиве, сусідонько поважна! (Марко Вовчок, I, 1955, 185); В глибокому ярку.. розвідників зустрів полковник Горпищенко, прийняв короткий, але хвилюючий рапорт Прокопа Журби (Василь Кучер, Голод, 1961, 135);
// Уловлювати звуки, світло, випромінювання і т. ін. (про різні приймальні прилади). У цих будинках приймачі з Москви приймають вісті (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 106); Чому так багато антен? Її запитання смішить Віталія. — Антена, мамо, одна, а то прийомні рамки! Чим більше їх, тим вона чистіше приймає (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 92). - Сприймаючи що-небудь, реагувати певним чином. Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги, і очі, теж наче зайві, байдужно приймали все до нудоти знайоме (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 282); — Доброго здоров’я, пане. З приїздом! — почулися з-під похилених голів поодинокі голоси. — Ну, добре, добре. А що ж далі? — призро приймаючи те вітання, пита Колісник (Панас Мирний, III, 1954, 308); Ми думали, що він [батько] прийме Чайченкове залицяння ласкаво, бо Чайченко і багатий, і молодий, і дочці любий (Марко Вовчок, I, 1955, 200); — Що ж, хлопці, сіяти вже сьогодні не будемо, запрягайте — і на Троянівку. Цю звістку прийняли, як і належало, — весело (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 86);
// Виявляти своє ставлення до появи кого-, чого-небудь. Київ приймав церкву Софії дивуванням і захопленням (Павло Загребельний, Диво, 1968, 685); Ми виступали в металістів. Захоплено приймає зал (Любомир Дмитерко, Добрі сусіди, 1951, 46); — Так, так, пора тобі вже вступити в світ… — промовив князь і замислився. Його теж непокоїла думка: як прийме світ його Sophie? (Леся Українка, III, 1952, 507);
// Сприймаючи, виявляти розуміння. Буржуазно-націоналістичні «поети» знали, що їх «творчість» народ не приймає, і пояснювали це тим, що нібито їх поезія «недоступна масам» (Історія української літератури, II, 1956, 620); Як хочеш від людей шаноби, Любов і гнів бери у путь, А то лиш допотопні сноби Твою поезію приймуть (Максим Рильський, III, 1961, 85);
// Виявляючи розуміння, поділяти. [Джонс:] Так то йому образа? Отакої! Як трошки там людина пожартує… [Мак Гарді:] А він такий, що не приймає жартів (Леся Українка, III, 1952, 95);
// Піддаватися дії, впливу чого-небудь. Він знав: про що б не почав мову, все їй болітиме .. Втішати? Але, здається, вона не з тих, що приймають втішання (Олесь Гончар, III, 1959, 217); Стара жінка.. зморщеною рукою гладить Микошу по голівці. Той відхиляється: не личить козакові приймати бабські пестощі! (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 61);
// Засвоювати що-небудь. Добру науку приймай, Хоч її і від простого чуєш; Злої ж на ум не бери, Хоч би й святий говорив (Іван Франко, XI, 1952, 73).
♦ Приймати (прийняти) [близько] до [свого] серця — те саме, що Брати [близько] до серця що (див. брати). Вислухуючи мої дитячі скарги, вона завжди близько приймала їх до свого серця, умовляючи мене не звертати на те уваги (Панас Мирний, IV, 1955, 338); Чим допомогти справі, Маруся так-таки й не знала. Сказала о. Василеві; гадала, що він, як пастир духовний, прийме цю вість близько до серця, але, на превелике своє здивування, почула рівнодушну [байдужу] відповідь: — Ну, та й що? (Гнат Хоткевич, II, 1966, 61); Приймати (прийняти) в серце (в душу): а) (кого) зустрічати прихильно, щиро, з любов’ю кого-небудь. Він, він! За час майже шестирічної розлуки до невпізнання змінило його життя, змінило для інших, але не для неї, не для матері! Прийняла його в серце, яким є, здається, таким і ждала (Олесь Гончар, II, 1959, 132); б) (що) сприймати прихильно що-небудь. [Руфін:] Прісцілло, раз ти вимовила слово, якого я не смів промовить перший, бо думав, — ти його не приймеш в душу (Леся Українка, II, 1951, 376); Приймати (прийняти) на віру див. віра 1; Серцем прийняти — глибоко відчути, усвідомити. Тож не цурайтесь видом бідним. Нескладним гомоном її [пісні], А серцем щирим і свобідним Прийміть і полюбіть її (Іван Франко, XIII, 1954, 92); Летіли в даль думки, немов осіннє листя, і серцем прийняла Оксана жах війни (Володимир Сосюра, I, 1957, 290). - за кого — що, як. Розцінювати кого-, що-небудь певним чином; вважати за якогось, за щось. Грубі вибрики о. Василя Раїса приймала за об’яв [вияв] енергії та непохитної волі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 331); — Так от за кого ти мене приймаєш? За шкурника і пристосованця? (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 8); В сіті власні я попався І за правду жарт прийняв (Леся Українка, IV, 1954, 106); Бригадир прийняв Любашине «здався він мені!» як згоди знак (Іван І. Волошин, Наддніпрянські висоти, 1953, 8);
// за кого — що. Сприймати кого-, що-небудь помилково за когось, щось інше. — Се й сліпий розглядить, що се патрет, а не живий чоловік… Хіба тут були такі дурні, що приймали його за живого? (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 20); — Ти знаєш, — довірливо звернувся він до товариша, — я тебе спочатку був ледве не прийняв… за вуркагана (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 79).
♦ Приймати (прийняти) всерйоз — вважати вартим уваги що-небудь, надавати значення чомусь. Чого-чого, але наскоку звідси адмірал Янікоста зовсім не сподівався.. Чи можна було приймати всерйоз отой напівлегендарний загін таврійської вольниці? Що вони могли значити проти нього? (Олесь Гончар, II, 1959, 47); Приймати (прийняти) за чисту монету — те саме, що Брати (взяти) що за чисту монету (див. монета). Музичко тричі виконував свій твір. Гальба потурбувалася, щоб про це й газета написала.. Люди прийняли те за чисту монету, радо вітали появу нового світила (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 157); Приймати (прийняти) іспит (залік) — оцінювати чиїсь знання з якогось предмету. - Дозволяти кому-небудь увійти, впускати кудись. — Люди йшли стільки, стомились, голодні, мужики їх не приймають в село… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 399); Оксен проводив засідання правління по-своєму. Він не обмежувався одними лише членами правління, а радо приймав усіх, хто бажав бути присутнім (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 118); Знав [лакей], коли треба побурчати на пана, коли треба прийняти ту чи іншу людину, коли можна витягти дрібну асигнацію з панської кишені (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 379);
// Давати аудієнцію кому-небудь. — Чого тобі до секретаря? — сам себе здержуючи, пита чоловік. — Секретар таких, як ти, не приймає… (Панас Мирний, I, 1949, 244); Ленін прийняв Пархоменка в Кремлі в той же день, як він приїхав до Москви (Петро Панч, Вибр., 1947, 347);
// Дозволяти кому-небудь переночувати. Вона там жебрала цілий день, а вночі моя господиня приймала єї [її] на ніч до кухні (Василь Стефаник, II, 1953, 13); Не жити вже Демидові на білому світі, бо ж такий він синій та пухлий, і так нестерпно болять руки-ноги, й болить голова, й ніхто вже не прийме в хату переночувати (Олександр Довженко, I, 1958, 307);
// Брати кого-небудь в якийсь заклад для тимчасового перебування. — Сина привезла ось, — вона кивнула на безтарку, — підозра, що стовбняк… Лікарки нема, а без неї не приймають! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 211); Після довгих переїздів на звощику Лазар опинився в тюрмі. Тут, незважаючи на пізню пору, його прийняв смотритель (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 194);
// Впускати кого-небудь жити до себе. Ні до кого вже не переходила [Явдоха] жити, а стала сама до себе приймати (Панас Мирний, I, 1949, 235); — А тобі ріже око, що я чужу людину в хату прийняв? А з ким мені жити, коли в мене син — поганець? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 75);
// Брати кого-небудь у свою родину як чоловіка, зятя, невістку і т. ін. Вона гнобила надію в серці: дасть же бог — знайдеться добрий чоловік її дитині — приймемо зятя в хату (Панас Мирний, III, 1954, 21); Явдоха прийняла з Борині бідного парубка Юхима і з ним загосподарювала (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 241);
// Дозволяти кому-небудь жити в певному місці. Басарабські пани з великою охотою приймали на свої землі українських втікачів, бо в їх було землі багацько, а людей мало (Нечуй-Левицький, II, 1956, 219).
♦ Бог (господь) прийняв (приняв, прийме) [душу] кого, заст. — помер (помре) хтось. Старий сам ховав [жінку] і добре слізьми вмивався, хоч і приказував собі: «Добре, коли господь приняв: перестала жити вона, то й терпіти перестала» (Марко Вовчок, VI, 1956, 224); — Шпарку прорубала, хоч побачу промінь у темниці, поки бог до себе прийме душу (Леся Українка, I, 1951, 391). - Погоджуватися вважати кого-небудь своїм, допускати в своє товариство. — Ти ж ходив усе услід за нею цими днями, чи ж вона не прийма тебе, чи гордує? — Вона якось втікає від мене (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 221); Так же дітвора його не приймає. Зараз почнуть з його глузувати, щипати, а іноді поб’ють та й проженуть… (Панас Мирний, I, 1949, 141); Вимазав лисичат сметаною та й підпустив їх під кішку; кішка облизала сметану і прийняла лисичат (Збірник про Кропивницького, 1955, 28);
// Зараховувати кого-небудь до складу якогось об’єднання. Піп прийняв з великою охотою в свою парафію нових людей, позаписував їх Посмітюхами і не взяв за те ні шага (Нечуй-Левицький, II, 1956, 221); Келембет саме згадував, як його на фронті приймали до лав партії (Юрій Яновський, II, 1954, 99); [Максим:] Та батько ж, кажу, такий, що й зараз у комуну, мати не хочуть. [Мотронька:] Не хоче, й не треба! Тебе й без землі наша комуна прийме (Микола Куліш, П’єси, 1960, 73);
// Брати за учня кого-небудь; зараховувати учнем, студентом, слухачем і т. ін. когось. — Не будуть знати [хлопи] по-німецьки, не прийматимуть їх до вищих шкіл (Іван Франко, VI, 1951, 209); Назнав хлопець другого маляра у сусідньому селі Тарасівці, що славився поміж людьми за, дотепного чоловіка. Та маляр той не прийняв до себе Тараса (Панас Мирний, V, 1955, 309);
// Допускати кого-небудь до виконання якоїсь роботи; зараховувати в число співробітників. — Пішла я з дитиною на руках в сахарню, мене не приймають на роботу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 108); Прийшов [ангел] до одного господаря, проситься на службу, але той, бачучи [бачачи] його красну вроду, не хотів його приймати (Іван Франко, XIII, 1954, 427); Директор цукрового заводу, знаючи, які руки у котельника, поламавшись, таки прийняв його на завод (Михайло Стельмах, II, 1962, 194).
Приймати (прийняти) в найми, заст. — наймати кого-небудь до себе на роботу. — Ніде мені в світі прихилитись,.. приймайте, дідусю, в найми (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 192). - у сполуч.з присл. Зустрічати певним чином кого-небудь. — То чому ж ти чоловіка не закличеш у хату? Добре гостей приймаєм! — ..виговорює Загнибідиха Христі (Панас Мирний, III, 1954, 102); — Микола заждався, — і мати простерла нам руки старі, як можуть ласкаво приймати коханих дітей матері (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 218); Гущу прийняли добре. Міцно і довго парубки трясли йому руку, якось по-новому дивились в очі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 65); Горбенко прийняв мене неохоче: дихнути йому ніколи (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 117);
// чим. Частувати чим-небудь. — А я, — каже [кума], — почула, догадалася, що се ви… Мабуть, втомилися.. А я сьогодні й не топила! Чим прийматиму? (Марко Вовчок, VI, 1956, 286); Тітка прийняла хлопців пирогами і сметаною й пустила їх у город, тільки просила, аби гілля не ломили (Осип Маковей, Вибр., 1954, 86);
// Зустрічати у себе гостей, влаштовувати прийом, перев. з частуванням. Увечері Горький приймав екскурсію народних учителів.. і я бачив таку тарантелу, яку вміють танцювати тільки 2 чоловіка на світі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 326); Мічурін сидів під обважнілим від плодів деревом.. Він приймав у себе старого листоношу Федора Буренкіна, що навідав його з цілою юрбою внуків та внучок (Олександр Довженко, I, 1958, 449).
♦ Приймати (прийняти) на багнети — починати або вести бій багнетами. На нас напали з усіх боків, є забиті, є й поранені, та не так легко було нас узяти. Ми їх приймали на багнети, бо патронів обмаль (Юрій Яновський, II, 1958, 218); Приймати парад див. парад. - Набирати якогось вигляду, характеру. Коли ж слава сього пана старости швидко по його вступленню на урядовання [урядування] почала приймати попросту страховинні розміри, постановив я уладити собі прогулку [прогулянку] в його повіт (Іван Франко, III, 1950, 232); Хоробливість його вдачі приймала часто несимпатичні форми дрібного егоїзму і навіть жорстокості (Леся Українка, III, 1952, 687); І житла, і люди, що вічно риються в землі, прийняли, ввижалось Раїсі, колір землі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 309); Вона, вигідніше сівши в невеличке кріселко і простягши свої маленькі ніжки, обуті в шовкові пантофлі, прийняла журливо-поважний вид (Гнат Хоткевич, I, 1966, 51).
Приймати (прийняти) образ кого — перевтілюватися в кого-небудь. Он сів він на кермі високо, Образ Форбанта прийнявши, і з словом до тебе вдається: «Язідів сину, поглянь: самі хвилі пильнують за тебе..» (Микола Зеров, Вибр., 1966, 244); Приймати (прийняти) позу див. поза 1. - Уміщати в себе що-небудь, завантажуватися чимсь. До їхнього товариства ввіходить новий член. Це відбувається вночі, на невеликій стоянці, коли пароплав приймає пошту на борт (Юрій Яновський, II, 1958, 134); Могутньо гуготить мартен, приймаючи нові й нові «порції» заліза (Вечірній Київ, 20.VII 1968, 1);
// Вбирати, поглинати що-небудь. Земля так набралася води, що вже і в себе не приймала (Панас Мирний, III, 1954, 7); Прекрасний Каспій, що в бурхливе лоно Приймає Терек бистрий, Та Куру, І Волгу повноводу (Максим Рильський, III, 1961, 113); * Образно. Жменяк нізащо в світі не дав би чепіги свого плуга в руки вбивці. З такої руки земля не прийме зерно, не дасть щедрого врожаю (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 8);
// Збагачуватися на що-небудь. Ваш Чернігів справді тепер забагатів, прийнявши до себе музей Тарновського (Панас Мирний, V, 1955, 396);
// Поширювати в своєму середовищі. Через деякий час весь зоряний степовий ефір приймає схвильовані, ніжністю налиті слова: — Тій, яка мене чує!.. Тій, що найкраща в світі… Тоню! Слухай мене! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 106). - Давати дозвіл на прибуття, причалювання (про станцію, порт і т. ін.) Кінокореспопдент.. уперше крутив плівку в Іллічівську 1958 року в день народження порту, коли причал прийняв перше судно (Літературна Україна, 19.XI 1968, 1); Вже через шість місяців перші судна прийняв Одеський порт (Комуніст України, 6, 1969, 25);
// кого. Мати кого-небудь своїм відвідувачем, тимчасовим мешканцем. Тут був готель «Царград». Спинись, людино! Він Пушкіна, вигнанця і співця, Приймав колись (Максим Рильський, II, 1960, 87); Береги штучного моря вже кілька років приймають десятки тисяч відпочиваючих киян та мешканців навколишніх міст і сіл області (Вечірній Київ, 24.II 1970, 4); Напівтемна, холодна й сира камера прийняла до себе політичного в’язня — інженера-більшовика В. М. Маковського (Знання та праця, 11, 1967, 10); * Образно. Ліси широко приймають у свої обійми парубка, але вони тільки похитуються, а не шумлять (Михайло Стельмах, I, 1962, 467);
// Пропускати через себе. Вони знали, що після того, як переправа прийме всіх, перейдуть по гулкому настилу й вони, і лише після того буде запалено бікфордів шнур (Олесь Гончар, II, 1959, 286); Відчинилася кріпосна брама і прийняла сміляків, яких переслідували, прокинувшись, запорожці (Олександр Довженко, I, 1958, 246).
Нехай (хай, бодай) тебе (вас) земля не прийме; Бодай (щоб) тебе земля не прийняла — уживається як найтяжчий проклін. Нехай земля не прийме вас [бандерівців], прокляті! (Максим Рильський, Мости, 1948, 96); «А бодай тебе земля не прийняла, а щоб тебе вода вивергнула..», — прокльони, до яких удавалася жінка, приводячи Карпа до тями (Юрій Яновський, Мир, 1956, 233); Нехай (хай) мене [свята] земля прийме — уживається як присяга для підтвердження правдивості чого-небудь сказаного. — Нехай я, де стою, там і провалюся! Хай мене свята земля прийме, коли неправда!.. — присягався Лушня (Панас Мирний, I, 1949, 313); Прийми боже (господи) мою душу (мене) [до себе]; Прийми мене (моє грішне тіло) [сира] земля (вода, море і т. ін.) — уживається для вираження крайнього відчаю, небажання жити. Серед ставу Мовчки опинилась [Катря]. «Прийми, боже, мою душу, А ти — моє тіло!» Шубовсть в воду!.. (Тарас Шевченко, I, 1963, 38); «Господи милосердний! Або мене прийми до себе, або нехай вона [Параска] згине!» (Нечуй-Левицький, II, 1956, 9); — Земля ж моя, земля сиренькая, Мати ж моя рідненькая, Прийняла ж ти отця й неньку, Прийми й мене, молоденьку (Павло Чубинський, V, 1874, 359); — Прийми, море, моє грішне тіло! Мокрина кинулась до моря, неначе прудка коза (Нечуй-Левицький, II, 1956, 241); [Сира] земля (могила) прийме (прийняла) кого — помре (помер) хтось. Я к собі парубка велів позвать, І лагідно почав його навчати, Що нас усіх земля прийме, як мати, Що всім нам в ній по труді спочивать (Іван Франко, XIII, 1954, 284); Так прийняла його могила — Червоний орден біля серця в нього (Леонід Первомайський, I, 1958, 76). - Забирати що-небудь звідкись. Подаючи страви й приймаючи посуд, Малуша спочатку відчувала на собі гострий погляд княгині Ольги, розуміла, що вона слідкує за нею (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 84); [Любов (до Ореста):] Поставте, будь ласка, тут; сю рослину можна прийняти (Леся Українка, II, 1951, 35); Тихо в хаті. Не шарудів сторінками Давид. Марія підійшла до нього — спить він. Прийняла з грудей книжку, поклала на стіл (Андрій Головко, II, 1957, 112);
// Відводити в інше місце, в інший бік. Здається йому, що й бозя глядить на його, хоче посваритись пальцем… він і прийме руку назад [від хліба]… (Панас Мирний, I, 1949, 146); Обережно.. прийняв ногу опришок… Камінь перевалився набік (Гнат Хоткевич, II, 1966, 204). - Допомагати при народженні (дитини або маляти якої-небудь тварини). — Він кум мені, я в нього дитя приймала… (Панас Мирний, IV, 1955, 233); — Пийте на здоров’я, а новонародженого ми самі прийняли (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 525).
♦Прийняти останній подих чий — бути присутнім при чиїйсь смерті. [Марина:] Ой мій таточку! ..не я бачила твій останній погляд, не я прийняла останній твій подих!.. (Марко Кропивницький, V, 1959, 547).
Тож, як правильно говорити українською в перекладі з московської мови принимать участие? Українською говорять: брати участь або взяти участь. Перший вислів можна використати в усіх часах – минулому, теперішньому та майбутньому: я брав участь, я беру участь, я братиму участь; другий тільки в двох часах – минулому і майбутньому: я взяв участь, я візьму участь. У теперішньому часі взяти аж ніяк не можна , тільки беру. Таким чином, участь не є нашою гостею на прийомі, і приймати ми її не можемо, Участь ми не можемо також прийняти, тобто прибрати з очей, а тим більше прогнати, коли вона нам набридне. Тут ми можемо вжити слова уникнути участи. Участь ми не можемо взяти в руки, як прийняти владу, булаву тощо. Тому, плекаймо нашу русько-українську мову й очищуймо її від московської полови, яку нам насаджували з 30 років минулого століття, забороняючи наше й накидаючи чуже.
