У серці, перед Богом, людина стає християнином через віру в Ісуса Христа. Однак, людина живе не тільки в серці, вона живе також у світі, в громаді, в суспільстві. І в церкві, перед людьми, вона стає християнином через хрещення в ім’я Ісуса Христа, коли приймає на себе благе ярмо Христове і стає на дорогу учнівства.
Юдейські прозеліти, які наверталися з язичництва, хрестилися в юдейство, приймаючи на себе ярмо Закону. Слухачі Йоана хрестилися в покаяння, приймаючи на себе зобов’язання очікувати на прихід Месії. Учні Ісуса натомість хрестилися в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, приймаючи на себе благе ярмо Христове, себто зодягалися в Нього самого.
Юдейські законовчителі «в’язали тяжкі, не під силу тягарі й накладали людям на плечі; самі ж і пальцем своїм рушити не хотіли». (Мт.23:4) А Христове «ярмо є любе і Його тягар є легкий», (Мт.11:30) тому що сам Ісус його несе, а ми просто йдемо разом з Ним, як молодий волик поряд із сильним дорослим волом.
Стати християнином означає стати учнем Ісуса Христа, себто «взяти ярмо Його на себе і навчитися від Нього, бо Він лагідний і сумирний серцем» (Мт.11:29). Або, кажучи інакше, це означає «охреститися в ім’я Отця і Сина і Святого Духа і вчитися берегти все, що Він заповідав». (Мт.28:19,20)
Християнин народжується з керигми, себто зі звіщення Слова. Але свідоцтво про народження він отримує в хрещенні, коли видимо при свідках сповідує Ісуса своїм Господом.
«Хоча хрещення не спасає, однак воно офіційно оформлює спасіння в обряді чи угоді, яка має форму завіту, який укладається між Богом і людиною, що приймає хрещення. Воно немов би являє собою тіло, душею якого є віра. Тому ми стверджуємо, що хрещення є важливим». – Сэмюель Уолдрон, Современное толкование баптистского вероисповедания 1689 года. СПб.: Мирт, 2000, с. 399.
«Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем вірується на виправдання, а устами визнається на спасіння. Письмо бо каже: «Кожний, хто вірує в Нього, не осоромиться.» Немає бо різниці між юдеєм і між греком; бо той самий Господь усіх, багатий для всіх, хто Його призиває; бо «Кожний, хто призове ім’я Господнє, спасеться». (Рим.10:9-13)
І хрещення властиво й є установленою Богом формою цього спасаючого сповідання-призивання Господнього імені. Це чудово показано в книзі Дій Апостолів. В своїй першій проповіді святий Петро виголошує слова пророка Йоіла: «Кожний, хто призове ім’я Господнє, той спасеться». (Дії.2:21) І коли він завершив проповідь народ відреагував так: «Почувши це, вони розжалобилися серцем і сказали до Петра й до інших апостолів: «Що нам робити, мужі брати?» Петро ж до них: «Покайтесь», каже, «і нехай кожний з вас охриститься в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа». (Дії.2:37-38) Висновок очевидний: Як призвати Господнє ім’я на спасіння? – Покаятись і охреститись в Його ім’я.
Цей висновок підтверджують слова Ананії, сказані до Савла одразу після зустрічі з воскреслим Господом: «Чому ж іще зволікаєш? Встань, охристися та обмий твої гріхи, призвавши Його ім’я». (Дії.22:16) Святий Павло згодом також підтвердить ці слова в Посланні до Коринтян, кажучи: «І такими з вас деякі були, [себто явними грішниками]; але ви обмились, але ви освятились, але ви виправдались іменем Господа Ісуса Христа та Духом нашого Бога». (1 Кор.6:11) Апостол говорить про спасаюче призивання-сповідання Господнього імені. А Ісус називав це прийняттям на себе Його солодкого ярма, яке несе він сам, а ми поруч вчимося від Нього.
[sc name=”futerblock” ]
