Що сталося?
Благословення російського патріарха Кирила на вторгнення Москви в Україну розділило всесвітню православну церкву і викликало критику зі сторони усіх християн.
У своїй проповіді, голова російської православної церкви виправдовував російське вторгнення, кажучи, що конфлікт – це частина боротьби з гріхом та тиском проти ліберальних іноземців, які тримаються за гей-паради та перевірки на лояльність.
Єпископи в українській православній церкві підтримали символічний акт не підтримувати патріарха Кирила в молитвах протягом богослужінь.
Всесвітня група з 275 російських православних єпископів та дияконів також закликала до «припинення братовбивчої війни» та підтвердила право українців щодо політичного самовизнання.
Крім того, екуменічна група, в яку входить більш ніж 100 американських християнських лідерів, надіслали лист Кирилу, попросивши вплинути та допомогти зупинити вторгнення в Україну та молитовно переглянути підтримку, яку він надав війні.
Що таке російська православна церква?
В християнстві три великі гілки, такі як: протестантизм, католицизм та східне православ’я. В східному православ’ї є декілька саморегульованих церковних юрисдикцій, відомих як патріархати, які очолює патріарх.
«Православні церкви історично були організовані за національним принципом, − зазначає Пітер Сміт, – при цьому патріархи мали автономію на їхніх територіях, будучи пов’язані спільною вірою». Російська православна церква, також відома як московський патріархат, претендує на виключну юрисдикцію над всіма східними православними християнами, які проживають на території колишнього радянського союзу, за винятком Грузії.
Майже половина православних віруючих у світі, близько 150 мільйонів людей, є частиною російської філії, приблизно кожна третя (36 %) парафія знаходиться в Україні.
Нинішній патріарх РПЦ – Кирило I (справжнє ім’я Володимир Михайлович Гундяєв), який був обраний на цю посаду в 2009. Кирило був першим головою РПЦ, якого вибрали після розпаду Радянського Союзу.
Що таке православна церква в Україні?
У 2019 році, група українських православних церков відділилась від московського патріархату, що спричинило найбільший розкол у православ’ї за минулі століття.
Константинопольський патріарх Варфоломій, який розглядається як вищий авторитет в православній церкві, надав українській церкві томос або святий сувій, надавши їй незалежність від РПЦ, вперше з 1686 (хоча патріархати є самоврядними, Вселенський Константинопольський Патріарх визнається ними як primus inter pares («перший серед рівних») і вважається духовним лідером багатьох східних християнських парафій). У відповідь РПЦ розірвала зв’язки з Константинополем.
«Відділяючись від російської православної церкви, нові православні церкви України розглядалась як загроза “духовній безпеці” Росії».
Розкол в православ’ї мав геополітичні наслідки. У 2018, колишній президент України Петро Порошенко сказав: «Незалежність нашої церкви – це частина проєвропейської та проукраїнської політики». Макс Седдон зазначає: «Це був удар для Володимира Путіна, для якого російська православна церква стала символом сфери впливу Москви та ближнього зарубіжжя. В той час, поки Україна святкувала отримання томосу, як подію не менш важливу, ніж вступ до ЄС та НАТО, Путін скликав раду безпеки, щоб це обговорити».
Відділяючись від РПЦ, нова православна церква України розглядалась як загроза «духовній безпеці» Росії. Путін навіть використав це, як причину для вторгнення в Україну. 21 лютого у своїй промові він сказав: «Український уряд продовжує знищувати російську православну церкву московського патріархату. Це не емоційне судження; підтвердження цього можна знайти в конкретних рішеннях та документах. Українська влада цинічно перетворила трагедію розколу в інструмент державної політики. Нинішня влада не реагує на заклики українського народу скасувати закони, які порушують права віруючих. Крім того, у Верховній Раді зареєстровано нові законопроєкти, спрямовані проти духовенства та мільйонів прихожан РПЦ московського патріархату».
Що таке духовна безпека?
«Духовна безпека» – це частина російської національної безпеки, яка включає захист традиційних російських цінностей, використовуючи силу та владу путінського режиму та РПЦ. У 2000 адміністрація Путіна оприлюднила концепцію національної безпеки – проєкт «Система поглядів на те, як забезпечити в Російській Федерації безпеку особистості, суспільства та держави від зовнішніх та внутрішніх загроз у будь-якому аспекті життя та діяльності». Було включено пояснення концепції, яка стала відома як «духовна безпека»:
«Забезпечення національної безпеки російської федерації також включає захист культурної, духовно-моральної спадщини, історичних традицій та стандартів суспільного життя, збереження культурної спадщини народу Росії. Повинна бути державна політика для підтримки духовного та морального добробуту населення, заборона використання ефірного часу для пропаганди насильства або базових інстинктів, а також протидії несприятливого впливу іноземних релігійних організацій та місіонерів».
Численні спостерігачі уряду Путіна виражають стурбованість тим, що такий фокус дозволяє державі збільшити свою владу над громадянами Росії.
«Начебто, фокус уряду на духовній безпеці спрямований на збереження та зміцнення давніх традиційних цінностей, − каже Джулія Елкнер. − Проте, продивляючись історичний контекст, дискурс духовної безпеки виявляє більшу спорідненість із радянським ставленням до ідеологічної диверсії».
Чому Кирило підтримує Путіна у війні з Україною?
Кирило є близьким соратником Путіна. Хоча два російських лідери можуть не погоджуватися один з одним в деяких сферах, вони єдині у своєму бажанні захистити «духовну безпеку» «руского міра», який, на їхню думку, включає Україну. Нещодавно Світова Рада Церков написала Кирилу, благаючи його «втрутитись та стати посередником з владою, щоб зупинити цю війну», патріарх відповів, що «сили, які відкрито вважали Росію ворогом, наблизились до її кордонів», і що Захід бере участь у «широкомасштабній геополітичній стратегії», щоб послабити Росію.
Після приходу до влади, Путін зробив численні спроби представити себе, як захисника християнського світу. Кирило з’явився, щоб підтримати амбіції Путіна, оскільки вони відповідають його власному світогляду. Поки патріарх стверджує, що Україна все ще знаходиться під його духовною юрисдикцією, Путін бачить Україну частиною Російської імперії, яка була втрачена під час падіння Радянського Союзу. «Те що Путін бачить як політичну реставрацію, − каже Філіп Пуллелла, − Кирило бачить хрестовий похід».
Яке це має значення для християн на Заході?
За останні десятиліття, виросла кількість американців християн, які вихваляли Путіна та його союзників за їхню критику західного занепаду. Президент Росії публічно висловився проти гомосексуалізму та розлучень, висловивши підтримку «традиційної сім’ї». Але християни на заході часто навіть не підозрюють, що Росія далека від раю соціального консерватизму.
Країна має один із найвищих показників абортів у світі. У 2017 Путін сказав: «У сучасному світі рішення приймає жінка», − він додав, що заборона абортів лише відштовхне цю практику у підпілля, завдаючи величезної шкоди жіночому здоров’ю.
Висловлюючи думку багатьох експертів Росії, Алексіс Мрачек сказав: «Використання Путіним традиційного християнства розраховано на політичний ефект».
Аналогічно, патріарх Кирило не є захисником християнських цінностей, таких як релігійна свобода. Він також не дуже толерантний до російських християн, які не хочуть бути під його духовним керівництвом. Кирило сказав: «В Росії не існує місця для вільного релігійного життя» та назвав «закордонну місіонерську діяльність зловісною загрозою безпеці нації». Але його нездатність протистояти несправедливій війні робить його загрозою для християн на Заході та тих, хто знаходиться в Україні. Чи то зі страху, чи то з поваги, він дозволяє Путіну використовувати авторитет російської церкви для дискредитації християнської віри.
Джерело: thegospelcoalition.org
