Я вже ситий москвою по вінця
З дитсадка до шкільної двері,
Де навчали нас мови злочинця,
А своєї нам знать не дали.
Свою зверхність, підступність і свинство
Прикривали високим штилем,
А культуру всього українства
Убивали брехнею й ножем.
«Вы хахлы, малороссы, быдлота» –
Ось що чув українець завжди,
Коли мову свою, як ту цноту,
Захистити хотів від біди.
Та межа і терпінню буває,
І на Небі, і тут, на землі,
Мій народ волю знов здобуває,
Щоб не вмерти в московській петлі.
Він здобуде свою перемогу:
На колінах в молитві, в бою,
І прославить устами він Бога,
Що дав милість Вкраїні Свою.
Ще не вмерла моя Україна,
І не вмре, буде жити в віках,
І розквітне під домом калина
На московських зотлілих кістках!
Схожі статті
