Наш гіркий досвід, рани, біль і десь ще ненависть, просто не дозволяють нам знову любити й прощати. Але це не мета того, через, що ми пройшли і нагорода, яка повинна послужити трофеєм пройдених випробувань. Навпаки, якщо ми будемо і далі залишатися в цьому стані наше майбутнє перетвориться на кошмар.
Чому ми хочемо допомогти всім і виправити всіх, а як тільки справа доходить до нас, вже не залишається сил і немає бажання щось робити? Це не виправдання, ми не видихнули і не є приводом опускати руки! Система перестала працювати вже давно, а ми ще чекаємо, що хтось прийде і допоможе. Ми сподіваємося, що комусь є справа до нашого болю і ситуації. Правда в тому, що люди зайняті собою і своїми проблемами, вони просто не встигають і не можуть прийти нам на допомогу, намагаючись самим хоч якось залишатися на плаву.
Нам точно треба змінюватися, бо ніщо і ніколи вже не буде так, як було. Люди з кожним днем все більше і більше стурбовані виключно своїми проблемами і це нормально. Роки летять, а ми не стаємо молодшими, здоров’я не додається, ціни нижчі не стають, все тільки стає складніше. Люди вже не хочуть ходити на роботу з 9 до 17. Більш того роботодавці сьогодні вичавлюють всі соки і хочуть, щоб працівники працювали вже не по 8 годин, а всі 12, а то і 14.
- Якщо не будеш змінювати світ, тоді світ змінюватиме тебе, – Володимир Богайчук
- Як виходити з карантину? Простих рішень немає!
Молодь взагалі не думає про світлу пенсію і про подорожі по світу в старості! Кожен намагається заробити якомога більше поки молодий і повний сил. Але попри все це, в якому б фінансовому або соціальному статусі ми б не перебували, життя триває.
Так багато ще нового чого ми не бачили і не знаємо! Перед нами безмежні можливості і постійно відкриваються абсолютно нові горизонти. Не зупиняйтеся і не зациклюйтеся на минулому. Живіть сьогоденням і плануйте майбутнє! Тому як то, що ви пройшли зробило вас краще і мудріше, щоб друга половина життя була набагато яскравіша і цікавіша! Бо, як сказано «не бачило того око, не чуло вухо, і не приходило те на серце людині, що приготував Бог люблячим Його!» (1 Коринтян 2: 9).
